10 порад, як позбавитися від слів-паразитів у мовленні

Як відомо, паразити – істоти непотрібні, зайві і небезпечні для організму. Те ж саме можна сказати і про слова-паразитів, які багато людей то і справа вживають у своїй мові. Ці слова зайві, тому що вони не містять у собі ніякого сенсу і тільки засмічують мову.

Приклади слів-паразитів

Ну який сенс в таких словах, як «от», «типу», «так сказати», «коротше», «ну…», «як би» і тому подібних? До слів-паразитів відносяться «эканья» і «меканья», коли мовець заповнює паузу звуками «м-м-м…» або «е-е-е…» для того, щоб зібратися з думками.

Мабуть, рідко хто без них обходиться:

• Прикинь.
• Це саме.
• Ну.
• Типу.
• Не питання.
• Як б.
• Без проблем.
• Коротше.
• В принципі.
• По–любому.
• Практично.
• Так сказати.
• загалом.
• Фактично.
• Ясно.

До слів-паразитів відносяться і деякі матюки, які вживаються через слово, причому «матюкальники» стверджують, що вони служать їм «для зв’язки слів». Цікаво, що якщо ситуація не дозволяє вжити матірне слово, його заміняють відповідним евфемізмом ― словом з нейтральним змістом, більш «пристойним». (Наприклад, «абзац», «блін» і т. д.)

І все ж слова-паразити існують, і не тільки в українській мові. Значить, вони не такі вже зайві?

Про що «говорять» слова-паразити

Згідно загальноприйнятій думці носій цих слів ― людина некультурний і неосвічений, вживає їх від бідності словникового запасу. І в багатьох випадках так воно і є.

Тим не менш, є кілька причин, що спонукують людей до їх вживання. Одна з них ― логофобия, страх виступати на публіці або говорити з незнайомими людьми. Вона притаманна людям з низькою самооцінкою, які не впевнені в собі і побоюється негативної реакції оточуючих на свої слова. Слова-паразити допомагають їм виграти час, щоб обдумати наступну фразу. До вживання таких слів вдаються і люди з низькою швидкістю мислення.

Існують слова-паразити, які можна охарактеризувати як «модні». Причому з плином часу одні з них застарівають і зникають, а в моду входять нові, більш «сучасні». Наприклад, в середині 20 століття було популярним слово-паразит «фіг», яке служило евфемізмом і замінювало якесь міцне.

Часом вживання популярного слова-паразита, аналога матерному, носить прагматичний характер. Наприклад, вставляючи слово «блін», людина навмисно з його допомогою створює атмосферу близькості серед присутніх ― «своїх людей», в компанії яких можна це собі дозволити. Зокрема, цей прийом використовує висококультурна й освічена український письменник і поет Дмитро Биков, якому належать рядки: «навіть якщо смерть ― не вихід? Тоді я, блін, не знаю, блін». Або: «Легше, блін, самоубиться і поголитися легше, блін».

Слова-паразити «як би» і «типу» часто вживаються тоді, коли мовець хоче пом’якшити сенс вимовним їм фрази. Деколи замість «типу» співрозмовник говорить «типо», тим самим підкреслюючи несерйозне ставлення до того, що він зараз скаже.

Деякі люди в розмові то і справа звертаються до співрозмовника зі словами «знаєш», «розумієш». Апелюючи таким чином до слухача, вони привертають його увагу, тому що потребують підтримки, підтвердження того, що їх уважно слухають.

Виходить, що «в умілих руках» слова-паразити не такі вже й паразити, і їм відведена певна роль. А психологи вважають, що з їх допомогою можна навіть дізнатися характер людини. Приміром, «е-е-е», «ну-у-у» зазвичай кажуть тугодуми, «коротше» ― люди знервовані, «до речі» ― інтроверти, «так сказати» ― любителі поговорити, у яких мова випереджає думки. Слово «от» вставляють тоді, коли розмова хочеться продовжити, але жодна тема не знайдено.

Людини, використовує деякі слова-паразити, можна запідозрити в нещирості. Іноді їх вживають при незнанні відповіді на поставлене питання, щоб «замаскувати» свою некомпетентність.

Отже, наглядовій людині слова-паразити можуть дещо розповісти про співрозмовника, потрібно лише вміти розшифрувати «послання», укладену в них.

Як позбутися мовних паразитів

Значить, без деяких слів-паразитів наша мова була б надто ідеальною і, мабуть, нудною. Однак надмірне вживання заважає вникнути в сенс сказаного. Лектора, зловживає ними, публіка, напевно, б освистала і залишила зал. Так само важко уявити собі диктора, мова якого рясніє різними «е-е-е» і «м-м-м».

не Зайве звернути увагу на свою мову і тим, кому доводиться виступати публічно. Наприклад, людина, який проходить співбесіду, щоб отримати роботу, навряд чи зможе сподіватися на позитивний результат, якщо його мова буде представляти собою щось незрозуміле.

Що ж робити?

1. Уникати довгих бесід з людьми, мова яких переповнена мовним сміттям, адже «з ким поведешся, від того й наберешся». Слова-паразити становлять небезпеку для людей, які легко підлаштовуються під чужу манеру мовлення і в результаті стають жертвами вербальної інфекції (а потім і самі стають її джерелом). Відомий актор Аль Пачіно сказав: «Секрет у тому, щоб спілкуватися з тими, хто краще».
2. Попросити друзів простежити за нашою мовою з метою виявити паразитів, адже «ворога треба знати в обличчя», щоб знати, з чим боротися. Самі ж ми можемо не замислюватися і не підозрювати про те, що занадто часто вживаємо сміттєві слова.
3. Прослухати свою промову на диктофон. Недоліки інших ми помічаємо швидко, але власні визнаємо набагато повільніше. І навіть якщо друзі вкажуть нам на слова, які ми вимовляємо не до місця, ми можемо їм не повірити. Але обдурити самого себе важче. Прослухавши запис зі своєю промовою, ми будемо знати, від яких слів повинні позбутися.
4. Покарати себе «грнлем». Штрафи за «вылетевшее» слово-паразит ― ефективний метод боротьби з «нехорошими словами, адже наші гроші будуть відлітати настільки швидко, наскільки часто ми будемо ці слова вимовляти. Куди летіти? У гаманець тих, хто нас чує в даний момент. Самого себе штрафувати не має сенсу, тому розмінюємо велику купюри на дрібні, попереджаємо оточуючих, щоб не мати можливості до відступу, і починаємо відвикати.
5. Психологи рекомендують ще один ефективний спосіб ― нявкання, рохкання, квакання або кукурікання. Всякий раз, коли з’являється слово-паразит, потрібно привселюдно сказати «Кукареку!» або «Мяу!». Причому краще не обмежувати себе знайомої компанією. Страх опинитися в незручній ситуації відіб’є всяке бажання вживати мовні паразити. Головне, переконати себе не відступати. Правда, навряд чи до цього способу вдадуться ті, чия робота пов’язана зі спілкуванням з людьми. В іншому випадку можна позбутися не тільки від слів-паразитів, але і залишитися без засобів до існування.
6. Говорити повільно і робити мовні паузи. Вони дадуть нам перепочинок, під час якої наша думка остаточно дозріє.
7. У момент, коли ми відчуваємо потребу вимовити слово-паразит, потрібно зробити глибокий вдих. З боку він буде виглядати як природна пауза.
8. Багато читати, особливо класиків світової літератури ― читання допомагає збагатити словниковий запас, а значить, зробити мову красивою та образної. Адже багато слова паразити виявляються «під рукою», коли не вистачає власних, щоб передати свої думки, емоції і почуття.
9. Запам’ятовувати фрази відомих людей, приказки, цікаві думки. Їх ми будемо вставляти в розмову, не чекаючи, коли настане ніякове мовчання і нам захочеться порушити його словом-паразитом.
10. Практикуємо в усному мовленні. Будь-яка теорія повинна бути підкріплена практикою. Тому намагаємося більше бувати на людях і частіше вступати в бесіду. Та не мине й місяця, як ми заслужимо репутацію людини, яка говорить красиво.