Біографія Олександра Абдулова

Один з найпопулярніших і улюблених в народі російських артистів Олександр Абдулов народився в театральній родині. Сталося це 29 травня 1953 року в місті Тобольськ Тюменської області.

Його батько Гаврило Данилович і мати Людмила Олександрівна працювали в театрі. Не дивно, що і акторська кар’єра Саші почалася дуже рано.

У п’ять років він на одній сцені з батьком зіграв у виставі «Кремлівські куранти». Сталося це подія в Ферганском драматичному театрі.

В дитячі та юнацькі роки Абдулов серйозно займався спортом. Навіть отримав звання майстра спорту СРСР з фехтування. Тому після школи вступив до педінституту на факультет фізкультури.

Проте долі було завгодно, щоб Олександр Абдулов став знаменитим актором. Олександр кидає навчання в інституті й успішно складає іспити в ГІТІС.

Знаменна подія в театральній кар’єрі Абдулова відбулося в 1974 році, коли знаменитий режисер Марк Захаров запросив його для участі у виставі «У списках не значився» за повістю Бориса васильєва.

У цій постановці за роль лейтенанта Плужникова Абдулов був удостоєний премії «Театральна весна». Але своєю найулюбленішою і значною театральною роллю артист вважав Олексія Івановича у виставі «Варвар і єретик».

Правда, як би не були значні успіхи Абдулова на театральних підмостках, для більшості радянський і російських громадян він був і залишається улюбленим актором кіно. Тут також не обійшлося без участі Марка Захарова, який взяв Олександра на роль Ведмедя у фільмі «Звичайне диво».

Фільмографія Олександра Абдулова налічує близько ста картин, більшість з яких широко відомі і улюблені глядачами. Ось лише деякі з них, на наш погляд, найбільш значущі:

• «Карнавал» – 1981
• «Чародії» – 1982
• «Формула любові» – 1984
• «найчарівніша і найпривабливіша» – 1985
• «Вбити дракона» – 1988
• «Шизофренія» – 1997
• «Жовтий карлик» – 2001
• «Майстер і Маргарита» – 2004

Звичайно, вибірка ця досить умовна, оскільки кожна роль Олександра Абдулова була подією у вітчизняному кінематографі. А деякі його ролі, без сумніву, увійшли у скарбницю світового кіно.

У 2000 році відбувся і дебют Абдулова і в якості режисера. За мотивами відомої казки їм був знятий мюзикл «Бременські музиканти і Ко». Картина стала однією з найдорожчих у вітчизняному прокаті. Абдулов зіграв роль блазня, від імені якого йде розповідь. У фільмі були зайняті кращі російські актори.

не Можна також не відзначити внесок Абдулова у відродження Московського міжнародного кінофестивалю, який він очолював кілька років. За значні заслуги в галузі кінематографії Олександр Гаврилович Абдулов був удостоєний почесних звань «Заслужений артист РРФСР» і «Народний артист РРФСР».

Особисте життя актора досить добре відома, особливості його стосунки з актрисою Іриною Алфьоровою. За романом зіркової пари стежила вся країна. Абдулов удочерив дочка Алфьоровою від першого шлюбу – Ксенію. Потім Абдулов був у цивільному шлюбі з балериною Галиною Лобанової. Остання дружина актора Юлія Милославська. Незадовго до смерті Олександра вона народила йому доньку Євгенію.

У серпні 2007 року здоров’я Олександра Абдулова різко погіршився. Сталося це в Балаклаві на зйомках «Гіперболоїда інженера Гаріна». Актор був негайно прооперований, а потім доставлений в одну з онкологічних клінік Ізраїлю. Там йому поставили невтішний діагноз – рак легенів.

Хвороба зайшла дуже далеко і вразила нирки, печінку, підшлункову. Після курсу терапії начебто намітилися деякі поліпшення, Абдулову дозволили повернутися до Москви. Однак там у актора трапилися кілька серцевих нападів.

востаннє Олександр Абдулов з’явився на публіці 13 грудня 2007 року. В цей день російський президент Путін нагородив його в Кремлі орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня.

Великий актор помер 3 січня 2008 року на 55-му році життя. До останнього дня він не здавався хвороби і мріяв повернутися на сцену рідного театру «Ленком». Але цим планам не судилося здійснитися.

Олександр Гаврилович Абдулов похований на Ваганьковському кладовищі. На його могилі встановлено пам’ятник.