Історія успіху і біографія Лакшмі Міттала (Lakshmi Mittal)

«Сталевий магнат Лакшмі Міттал в списку Forbes займає місце в лідируючій групі. Він власник ArcelorMittal – найбільшої світової компанії з виробництва сталі.

З його продукції побудований Нью-Йоркський Всесвітній торговий центр і багато інших відомих споруд по всьому світу. Міттал автор «рецепту» особливого виду заліза, з якого створюються найбільш красиві і міцні будівлі.

Дитинство майбутнього мільярдера (народився Лакшмі Міттал 15 червня 1960 року) на батьківщині в Індії було не просто бідним, а тотально жебраком. Він належав до роду марвар. Ці індійські євреї, що живуть на кордоні з Пакистаном, не мають навіть будинків. Замість туалету вони просто викопують ямку в землі.

В Індії представники марвар вважаються людьми особливої проби. Давні традиції цього клану, такі як, побожність, мистецтво виживати в будь-яких умовах, тяжка праця – це лише деякі характеристики марвар. Напевно, такі умови життя загартували Лакшмі, зробили його дуже практичною людиною. Економія і жорсткий контроль над витратами з боку батька Мохана Міттала дали йому можливість разом з одним викупити занедбаний, майже розвалений сталепрокатний завод.

На його відновлення пішло багато часу і коштів. Однак ці зусилля не пропали даром. У період проголошення незалежності Індії, Міттал-старший правильно зорієнтувався і створив своє підприємство «Залізо» (Ispat). Усі наявні кошти він пустив на будівництво власного сталеплавильного заводу в Калькутті.

Лакшмі в 19 років вже мав ступінь магістра за спеціальністю комерсант. Але навчання довелося кинути, так як батькові терміново потрібна була допомога. Будівництво розширювалося, а кулуарність сімейного бізнесу не передбачала довіри до людей ззовні. Міттал-молодший особисто зайнявся постачаннями і процесом роботи заводів. Час минав. Пакистан відокремився від Індії. Уряд змінювався мало не кожні три дні. Тепер важкі умови складалися в бізнесі. Родині довелося продати все і поїхати в Індонезію.

В той час Лакшмі виповнилося 25, він вже директор нового заводу з виробництва дротяних виробів з відновленого заліза. Як вихідний продукт – воно набагато дешевше. Торгівля пішла добре, з’явилися засоби, а разом з ними і нові можливості. Лакшмі побудував сталеплавильний комбінат, який працює досі і виробляє в рік понад 700 тисяч тонн продукції.

Криза в сталевій промисловості в 90-х роках, безумовно, позначилася на справах Лакшмі. Але з часом будівництво та придбання додаткових виробництв в Мексиці, Казахстані, Канаді, Німеччині, Ірландії, Польщі, Боснії та Македонії вивело сімейний бізнес Мітталом на високий стабільний рівень. З 1997 року зареєстрована компанія LNM Group, призначена виключно для зберігання сімейних активів. Набагато пізніше з’ясувалося, що ці активи – контрольний пакет акцій імперії «Ispat». Багатьом здалося, що цей факт деякий час сім’я приховувала. Так і є – зовсім не здалося. Скритність в сімейному бізнесі – один з критеріїв успіху Міттал.

Життя сім’ї вже давно безбедна. Лакшмі одружений, має дітей. Всі нащадки працюють разом з батьком на високих постах. Багато чого з того, що Лакшмі Міттал має зараз (будинку, колекції машин), він став набувати зовсім недавно, коли зрозумів, що його компанії працюють стабільно і злагоджено. І ще одна подія підштовхнуло його до серйозних розтрат: весілля улюбленої дочки. Батько не поскупився.

Сам же Міттал вважає, що до багатства та успіху його привело вміння домовитися з кожним окремо і з усіма одночасно. Цілеспрямованість і працьовитість, щеплені йому з дитинства батьком, ніколи не дозволяли Лакшмі розслаблятися на шляху до своєї мети. А мета в нього була одна – результат, який обчислюється прибутком.

Міттал багато займався благодійністю, скуповував і піднімав збиткові підприємства, об’єднував їх в корпорації. Він ніколи не кидав розпочату. Навіть саме маленьке дільце, самий безнадійний заводик. Особистий контроль фінансів, вирішення проблеми на місці, навіть якщо вона виникла за тисячу кілометрів, самостійність, сміливість, досвід, інтелект і непересічна інтуїція – це все про Лакшмі Миттале.

Він про себе писав: «З дитинства вірив у свою унікальність. Робити бізнес індійцеві в інших країнах – перевага. Досягати компромісів ми вміємо на генетичному рівні. Після виживання в пустелі, в злиднях, з діркою в землі замість туалету, ми навіть не встигнемо розкрити весь свій потенціал протягом усього життя. Я не думаю, що ми коли-небудь скажемо собі: досить!».