Як відкрити свій хостел (недорогий готель) для молоді

На українському готельному ринку з’явився новий, поки екзотичний варіант розміщення – хостели. Це хороша можливість для створення невеликого бізнесу: конкуренції з боку великих гравців у перспективному сегменті сьогодні можна не побоюватися.

Всім відомо, що якщо в Москві немає друзів і знайомих, то недорого і комфортно переночувати в столиці практично неможливо. В самому вдалому випадку мова йде про двох – або тризірковому готелі з відвертим нальотом «радянської ностальгії», холодною кашею на сніданок і захмарними цінами.

Що вже говорити про інших українських містах… Ця проблемма дратує не тільки іноземних туристів, але і співвітчизників. А з урахуванням очікуваного напливу гостей на Універсіаду в Казані, Олімпіаду в Сочі та інші спортивні заходи вона стає все більш актуальною.

В Сполучених Штатах і Європі питання дешевого розміщення давно вирішили з допомогою хостелів – недорогих міні-готелів із зручностями на поверсі і загальною кухнею, де за 20-30 доларів або євро в добу можна переночувати на Манхеттені або, скажімо, в центрі Берліна.

У Україні хостели – екзотика, але експерти вважають, що вони зможуть залучити численну когорту не бажають переплачувати за нічліг мандрівників. При цьому професіоналів готельної справи ніша зараз нецікава. Значить, у малого та середнього бізнесу є всі шанси швидко зайняти перспективний сегмент.

Не плутати з хоспісом

У Україні хостели з’явилися нещодавно і почалися з того ж, з чого і на всіх розвинених ринках готельних, – з самодіяльності. Оскільки переобладнати невеликі приміщення під спальні приватним підприємцям по силам навіть поодинці, саме вони цим і зайнялися. Приклад нашим бізнесменам показав англієць Джеймс Скіннер, який у 2005 році в Москві недалеко від Кольорового бульвару Godzillas Hostel.

Правда, наступні проекти, запущені вже українцями, мали мало спільного з західними аналогами. Одні об’єднували кілька квартир на поверсі, інші пристосовували під житло комерційну нерухомість, підвали та горища. Так що деякі вітчизняні хостели, на думку експертів, не вписуються у класичну концепцію бізнесу, що припускає многоместное розміщення, туалет і душ на поверсі, загальну кухню і гостьові зони.

«В основному існуючі об’єкти все ж не є хостелами у традициионном розумінні. Найчастіше власник економить простір у зв’язку ство і намагається поставити якомога більше ліжок», – говорить генеральний директор In Hospitality.

А от у Європі та Америці хостельєри давно не скупляться на площі загального користування – чайні, робочі зони з Wi-Fi і навіть маленькі кінозали, за рахунок чого мають можливість пропонувати клієнтам широкий спектр послуг та отримувати додатковий дохід.

«Ми навчилися добре продавати тільки одноразові шампуні, тапочки і залізничні квитки. Сніданки, припустимо, не пішли, так само як і екскурсії», – коментує ситуацію господиня московського «Просто хостелу».

Крім незрілості самих проектів розвитку в Україні економічних готелів з многоместным розміщенням заважає менталітет наших громадян. Для більшості з них формат хостелів непривабливий: надто свіжі спогади про комунальні будні. Між тим іноземці, які звикли селитися в дешевих і комфортних кімнатах з сусідами і налякані високими цінами в готелях, все частіше шукають і бронюють в Інтернеті українські багатомісні готелі.

Попит народжує пропозицію, і не дивно, що першопрохідцем став Санкт-Петербург: туди швидше проникають європейські стандарти гостинності. Кількість хостелів там наближається до 200. За Пітером потягнулися й інші міста, куди іноземні туристи традиційно їдуть подивитися на справжню Росію, – Єкатеринбург, Суздаль, Нижній Новгород. У Москві зараз працює близько 70 подібних об’єктів.

Поки хостели розвиваються, що називається, на дотик. Однак якщо в столиці господарі часто просто перебудовують влас ного квартиру, то просунуті пітерці прагнуть відкривати невеликі мережі з прорахованим ціноутворенням і певними стандартами обслуговування.

Може бути, тому, за словами власника петербурзької компанії Super Hostel Володимира Піддубного, середній термін перебування гостей в хостелі в місті на Неві вдвічі довше, ніж в московському, – три-чотири дні проти одного-двох. Відповідно, й середній чек виходить в 1,5–2 рази вище – 4-5 тис. гривень.

Без додаткових послуг

Вартість вхідного квитка в цей сегмент ринку невисока, і спробувати себе хочуть багато. Втім, більшість опитаних журналом «РБК» підприємців зізналися, що початкові бізнес-плани не збулися через завищених очікувань прибутку і недооцінки витрат. За статистикою, близько половини проектів закривається після року-двох.

Що сприяє успіху у справі демократичного гостинності? Володимир Піддубний впевнений, що прибутковість безпосередньо пов’язана з розміром площі: про хороші прибутки можна говорити, маючи приміщення від 5 тис. кв. м. «Чим більше площа, тим вище виручка і дешевше обслуговування з розрахунку на «квадрат», – пояснює він.

У Україні таких об’єктів сьогодні немає. Середня площа в розпорядженні підприємців – 250 кв. м. І їх заробіток залежить від кількості клієнтів і оренд ної плати, яка «з’їдає» більше половини обороту. Якщо середньорічна заповнюваність успішного вітчизняного хостелу приблизно однакова – 85%, то оренда – штука гнучка.

«В Москві, якщо пощастить, можна зняти приміщення, яке перебуває у держвласності, за 4,5 тис. гривень за «квадрат» у рік, а можна від приватника – по 12 тис., – каже Лідія Йорданська. – Але в ідеалі ставка не повинна перевищувати 10 тис. гривень в рік за 1 кв. м».

Далі – ремонт і «бирюльки», тут все залежить від смаку власника. Є приклади, коли для хостелів замовляли дизайнерські проекти вартістю від 20 млн гривень, але це швидше виняток з правил. Лідія Йорданська, зокре, витратила на облаштування 250 кв. м трохи менше 10 млн гривень, які взяла в кредит.

За її словами, виручка «Просто хостелу» становить 15-17 млн гривень на рік, з них дві третини йде на оплату оренди та обслуговування приміщень. Володимир Піддубний в питанні ремонту та у всі обійшовся малою кров’ю, облаштувавши свої 250 «квадратів» за якихось 400 тис. гривень: приміщення було після ремонту. В результаті при річній виручці 4 млн гривень оренда площі забирає у нього всього 2 млн, обслуговування – ще 600 тис.

Атмосфера спільного проживання

Зараз власники українських хостелів шукають власний шлях, визнають експерти. Але в нашій країні даний формат здатний зайняти порожній сегмент недорогих готелів. «Це хороша можливість для туристів за невеликі гроші пожити недалеко від Кремля», – констатує виконавчий віце-президент консалтингової компанії Jones Lang LaSalle Hotels Марина Усенко.

Скажімо, в «Просто хостелі» в районі Білоруського вокзалу двомісний номер коштує 2,5 тис. гривень на добу, що цілком порівнянно з двох – або тризірковим готелем де-небудь на Варшавському шосе ближче до МКАД. При цьому Лідія Йорданська запевняє, що у неї буде гарантовано чистіше, ніж в готелі, і точно душевніше. У тризірковому Holiday Inn у Сокільниках з нею напевно посперечаються, але цінник на одномісне розміщення там стартує від 9 тис. гривень на добу.

В Санкт-Петербурзі хостели вже стали серйозними конкурентами великих операторів, що працюють в недорогому сегменті. Останні навіть змушені знижувати вартість проживання, зазначає власник петербурзької мережі «Друзі» Сергій Морєв. «Втім, – додає він, – двомісний номер в центрі міста у нас все одно в 1,5–2 рази дешевше, ніж в готелі».

Конкуренція хостелів з недорогими готелями поки не дуже помітна, але ситуація може змінитися найближчим часом, вважає Олена Лисенкова. «Якщо хостельный ринок піде по шляху створення сучасних міні-готелів, включаючи змішані формати, де будуть об’єднані многоместное і готельне розміщення, цей сегмент, безумовно, складе значну конкуренцію готелям», – уточнює вона.

Крім того, готельним мережам в принципі нецікаво боротися за самий нижній ціновий сегмент, тому вони навряд чи почнуть відбирати хліб у хостельеров. «Сенс хостелів – це все-таки дешеві послуги великій кількості туристів. Професіоналів готельного бізнесу працювати на таких маленьких обертах занадто дорого», – міркує Марина Усенко.

З нею погоджується і старший директор з розвитку бізнесу Rezidor Даррен Бланчард: для його компанії навіть у регіонах розвиток готелів середньої цінової категорії цікавіше, ніж розвиток готелів економ-класу. «Крім номерів існує попит на ресторанну інфраструктуру, – розповідає пан Бланчард. – А бізнес-модель готелів економ-класу не настільки еластична через орієнтованості на спрощений сервіс і відсутності додаткових опцій».

Навіть для таких успішних операторів недорогих мереж, як Accor Group (бренди в економсегменті – Ibis, Mercure, Motel 6), ринок дешевих міні-готелів з многоместным розміщенням – це не ті гроші, за які варто боротися.

Тому поки хостельерам можна не боятися зовнішньої загрози: ніхто не зазіхне на їх копійки. А сама ніша так і залишиться містечкової, з точками в межах однієї країни, а частіше одного міста. Але ось всередині неї потрібно навести порядок: за словами Олени Лисенкової, лідером цього перспективного сегмента, який в Європі і США займає істотну частку готельного ринку, стане той, хто першим зуміє створити мережу з налагодженим стандартом обслуговування.

Тут, правда, виникає питання інвестицій. На той прибуток, що зараз отримують навіть найбільш успішні українські хостели, розширювати бізнес навряд чи вийде, а якщо пустити зовнішнього інвестора, хостельная романтика, швидше за все, закінчиться.