Історія успіху аукціонного дому sotheby’s

За свою більш ніж 250-річну історію sotheby’s відточив до досконалості мистецтво аукціону, постійно модернізуючи цей процес. Сучасні інновації, такі так трансляція торгів та прийом ставок онлайн, дозволяють брати участь в аукціонах з будь-якої точки світу.

Історичні факти свідчать, що аукціони (від лат. auctio – продаж з публічних торгів) існували ще в 5 столітті до н. е. у Стародавньому Вавилоні і в Стародавньому Римі.

З падінням Римської імперії аукціони були закриті і з’явилися знову лише в XIII столітті у Франції. Поява аукціонів сучасного типу пов’язують з Нідерландами, де в 1599 р. був проведений перший книжковий аукціон в Європі. Історія аукціонного дому sotheby’s починається 11 березня 1744 року, коли відкрився аукціонний будинок Бейкера. Засновником sotheby’s був продавець книг Семюель Бейкер, який провів свій перший аукціон у 1744 р. в Лондоні і опублікував перший книжковий каталог з фіксованими цінами. У 1754 р. Бейкер відкрив постійно діючий аукціонний зал.

В 1778 р. справа перейшла до племінника Джона Бейкера Сотбі, спадкоємці якого очолювали фірму понад 80 років. З цього року фірма стала іменуватися sotheby’s. У цей період компанія розширила свою діяльність, займаючись продажем гравюр, монет, медалей та інших антикварних виробів, але головним справою залишалася книготорговля.

В XIX столітті sotheby’s зарекомендував себе найбільшим у світі аукціоном з продажу книжкових раритетів. Через його торги пройшли багатющі бібліотеки, у тому числі належали яскравим історичним особистостям: бібліотеки герцога Йоркського і Букінгемського, бібліотека Наполеона, яку він брав на острів Святої Олени, зібрання книг Шарля Моріса де Талейрана і багато інших. У 1909 р. власниками «Сотбіс» стали член Парламенту Монтегю Барлоу, а також підприємці Фелікс Варр і Джефрі Хобсон. У цей період «Сотбіс» почав торгувати не тільки книгами, а й картинами.

Розширення пріоритетів

Після Першої світової війни нове керівництво «Сотбіс» взялося за продаж предметів образотворчого мистецтва, живопису старих майстрів. Поступово торги sotheby’s стали перетворюватися в масштабні культурні події, чому сприяли не тільки якісний рівень пропонованих лотів, елітний список клієнтів, але і місце проведення аукціонів.

В 1917 р. фірма переїхала з вулиці Веллінгтон на Нью-Бонд 34/35, в самий центр Лондона. У цьому будинку колись знаходилася майстерня мсьє Гюстава Доре. Біля входу в нову резиденцію фірми була встановлена чорна базальтова фігура єгипетської богині Сехмет (богиня з головою левиці), яка стала своєрідною емблемою аукціону.

У 1936 р. посаду директора sotheby’s зайняв Пітер Вілсон, з якими пов’язана найбільша епоха в історії аукціону. Випередивши своїх конкурентів, він раніше за інших оцінив перспективу зарубіжного арт-ринку. Його здобутком стали тріумфальні продажу робіт імпресіоністів і сучасних художників. Вперше вдалося привернути увагу клієнтів до мистецтва нового часу і перетворити роботи цих майстрів в дорогі лоти.

Саме тоді, у другій половині 1940-х, намітилось значне зростання прибутку фірми, що визначився стабільністю післявоєнної економіки. З 1946 р. до кінця 50-х років обсяг продажів збільшився з 1,5 до 6 млн. фунтів стерлінгів. Виходом фірми на міжнародну сцену стало створення у 1955 р. відділення «Сотбіс» в Нью-Йорку.

Важливим успіхом і помітною віхою в історії «Сотбіс» став продаж у 1958 р. колекції імпресіоніста Якоба Гольдшмидта (великого німецького банкіра, в 30-х роках емігрував до США). Уперше в Лондоні продавалися картини, надіслані продавцем з-за океану. Сім виставлених полотен були розпродані всього лише за 21 хвилину. Виручка склала 781 тис. фунтів стерлінгів – рекордну на той час суму для продажу живопису. Торгівля творами мистецтва відтепер стала великим бізнесом зі своєю специфікою та інтригуючими несподіванками, а новини міжнародних аукціонів вийшли на перші шпальти світових видань.

Підкоряючи Америку

Невгамовна енергія Вілсона сприяла швидкому міжнародного розвитку «Сотбіс». Він створив велику мережу відділень по всьому світу, розширюється і донині. Філії в ті роки відкрилися в Парижі, Лос-Анджелесі, Цюріху, Торонто, Мельбурні, Мюнхені, Единбурзі, Йоганнесбурге, Хьюстене, Флоренції.

В Нью-Йорку «Сотбіс» придбав у 1964 р. найбільшу американську антикварну фірму Парк-Бернет і після успішного злиття компаній тут вдалося провести кілька приголомшливих продажу, увійшли в історію антикварного бізнесу і визначили новий рівень цін на живопис. Розвиток бізнесу в США було пов’язано не тільки зі світовими амбіціями, але і з тим, що податки на продаж старовинних полотен в цій країні набагато нижче англійських.

Однак на початку 80 рр. «Сотбіс» майже збанкрутував, і сам став об’єктом поглинання бруклінськими виробниками килимових покриттів, а у 1983 р. контрольний пакет акцій викупив американець Альфред Таубман, власник міжнародної мережі супермоллов Taubman Centers. Під його керівництвом у 80-ті роки товарообіг фірми почав зростати, а торги регулярно демонстрували позитивну динаміку цін.

В 1985-1986 рр. понад 80 творів мистецтва було продано за ціною більше одного мільйона доларів. Таких результатів не мала жодна аукціонна фірма в світі. У 1987 р. зростання прибутку «Сотбіс» склав 85% від минулого року, обсяг вперше перевищив мільярд доларів. Сенсаціями 1990 р. стали продажу колекції Грети Гарбо ($20,9 млн.), пейзажу Джона Констебла «Гребля» (10,78 млн. фунтів стерлінгів) і манускрипт XIII століття «Бестіарій герцога Нортумберлендського» (2,97 млн. фунтів стерлінгів). Обсяг продажів «Сотбіс» в 1990 р. становив уже $2,4 млрд.

Економічна криза внаслідок війни у Перській затоці суттєво вплинула на світовий бізнес, в тому числі і на аукціонний. З кінця 1991 р. почалося зниження річного обороту «Сотбіс». Особливо похитнувся рівень цін на сучасне мистецтво і роботи імпресіоністів. Тим не менш, з 1993 р. настала стабілізація ринку. У 2000 р. Таубман пішов з поста глави «Сотбіс», його змінив Вільям Рупрехт, який раніше обіймав посаду директора американського відділення. Він і сьогодні є президентом і генеральним директором «Сотбіс».

Штаб-квартири «Сотбіс» знаходяться в Нью-Йорку і в Лондоні. На початку 2000 рр. обидві вони розширили свої площі. В доповнення до будинку на Нью-Бонд-стріт з’явився офіс в Кінгстоні, історичному передмісті Лондона. Головний американський офіс на Йорк-авеню піддався реконструкції і виріс на шість поверхів. Була побудована розкішна галерея, що обійшлася в $130 млн. і заслужила в пресі оцінку одного з найбільших виставкових залів Нью-Йорка.

Російський слід

Яскравою віхою в історії «Сотбіс» стало створення Російського відділення. Комерційний інтерес до російського мистецтва на західному ринку активізувався до середини 70-х років. У 1974 р. «Сотбіс» зважився на перший аукціон мистецтва Росії кола Дягілєва в Нью-Йорку, торги стали регулярними з 1984 р.

Піком комерційного інтересу до російського мистецтва став 1989 р. Його результати виявилися приголомшливими. Речі йшли, порівняно зі стартовою ціною, з величезним відривом. Наслідком цих аукціонів став справжній бум на російський авангард. Тоді ж сенсаційно, десятикратно, виросли ціни і на полотна російських реалістів XIX століття і живописців «Світу мистецтва».

Час розквіту цих торгів пов’язано з іменами блискучих знавців російської мистецтва і експертів «Сотбіс» – Джона Стюарта та Івана Самаріна, а також спеціаліста з східно-європейському ринку Пітера Баткина. Саме вони визначали до 1996 р. рівень і якість російських аукціонів. До речі, «Сотбіс» став першим міжнародним аукціонним будинком, який провів продаж колекції, присвяченої українського мистецтва 20-го століття. Найбільш помітною стала колекція з 86 картин, створена групою художників Товариства незалежних художників, або Одеських Парижан, як їх іноді називають.

Колекція була зібрана Яковом Переменом – центральною фігурою в світі одеського мистецтва рубежу 20-го століття. На аукціоні в Нью-Йорку в 2010 р. колекція була продана майже за $2 млн. і в даний час знаходиться в світовому турне. Торгівля старим російським мистецтвом вважається перспективним напрямком, але поки не виходить за межі 1% від загального обороту фірми.

Канони «Сотбіс»

sotheby’s функціонує з англійської типом проведення торгів. Англійський аукціон (або висхідний) ґрунтується на встановленні мінімальної ціни для подальших торгів, у процесі яких ціна поступово збільшується, і річ йде до того, хто призначив найвищу ціну.

Другий тип аукціонів – голландська або спадний починається з дуже високої ціни і ведеться з її поступовим зниженням. Річ або товар йде до того, хто встиг першим «перехопити» понижаемую ціну. Завдяки службі BidNow клієнти можуть стежити за всіма аукціонами «Сотбіс» і брати участь в торгах в режимі реального часу в інтернеті з будь-якої точки земної кулі. Всі аукціони «Сотбіс» безкоштовні і відкриті для кожного, при цьому брати участь в торгах не обов’язково – можна бути просто глядачем.

Більшість аукціонів проводяться у денний час, деякі – ввечері, і для їх відвідування потрібен квиток. За тиждень до початку торгів лоти виставляються у залах аукціонного будинку. Їх можна побачити і в каталозі, який з’являється приблизно за місяць до події. Одним з визначальних факторів успішного проведення аукціону є попередня оцінка запропонованих робіт. Крім моди, автора місця в історії мистецтва, жанру, техніки, рідкості й цілості твору на його ціну впливає так званий провенанс картини (від англ. provenance – походження, джерело).

Це свого роду «біографія» твору: автор, дата, в яких колекціях перебувала, на яких виставках виставлялася. Цікавий провенанс може значно підвищити цінову планку торгів. Для участі в аукціоні бажаючі зробити покупку повинні пройти реєстрацію і отримати жетон. Якщо клієнт не може сам бути присутнім під час торгів, він робить покупку по телефону або заздалегідь залишає письмову заявку, в якій вказана максимальна ціна, яку він готовий заплатити за певний лот.

Щасливий покупець повинен мати на увазі, що ціна в аукціонному залі (англ. hammer price – ціна після удару молотка) менше, ніж реальна вартість покупки необхідно буде заплатити аукціону комісійні, а також різноманітні податки, прийняті у країні, в якій відбуваються торги. Комісійні «Сотбіс» тривалий час стягувалися тільки з продавця, однак тепер послуги аукціону сплачує покупець. Вони складають 12-25%, в залежності від аукціонної ціни лота – чим вона вище, тим відсоток менше.

Рекорди sotheby’s

З 1988 р. аукціони «Сотбіс» відкривають доступ до результатів своїх торгів. Той факт, що їхня діяльність стала суспільним надбанням не тільки підвищив довіру до них з боку колекціонерів у всьому світі, але й дозволив зробити кожні торги грандіозною подією, куди запрошуються найвідоміші особистості з усіх країн світу.

Це дало можливість впливати на кон’юнктуру ринку і диктувати тенденції в світі мистецтва. Адже ніщо так не свідчить про цінність роботи, як сума, яку за неї заплатили. Так, найдорожчою картиною стала робота Пабло Пікассо «Хлопчик з блакитний трубкою» (1905) $104,2 млн., продана в 2004 р. найдорожчою скульптурою був «Крокуючий людина» Альберто Джакометті (1961), проданий в 2010 р. за $103,7 млн. А найдорожчим дорогоцінним каменем став рожевий діамант 24,78 карата «Рожевий граф», проданий у 2010 р. за $46,2 млн.

Крім цінових рекордів, існує величезна кількість незвичайних і ексклюзивних проданих лотів. Наприклад, космічна капсула «Схід 3KA-2», що пішла з молотка за $2,8 млн. Цей аукціон відбувся у квітні 2011 року, в день 50-річчя першого польоту людини в космос. Капсула «Схід» зараз експонується в музеї Росії.

Ще один приклад – аркуш паперу з написаними рукою Джонна Леннона словами до пісні «Один день з Життя», проданий у 2010 р. за $1,2 млн. Ставши найбільшим гравцем на ринку творів мистецтва, аукціонний дім не відмовився від свого традиційного бізнесу, торгівлі книжковими раритетами. Найдорожча книга була продана за $12,4 млн у 1983 р. Це Євангеліє Генріха Лева, монарха XII століття з династії Вельфів, герцога Саксонії та Баварії.

sotheby’s XXI століття

В даний час аукціонний дім має широку мережу відділень (90 філій в 40 країнах по всьому світу) і щороку організовує 250 аукціонів в більш, ніж 70 напрямках (твори образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, книги, рукописи, естампи, кераміка, коштовності, меблі, музичні інструменти, фотографії, годинники, вино та ін).

«Сотбіс» проводить торги в десяти залах: в Лондоні, Нью-Йорку, Парижі, Мілані, Женеві, Амстердамі, Цюріху, Торонто, Гонконгу і Досі (Катар). Щорічно на аукціони виставляються понад 250 тис. лотів. «Сотбіс» не тільки проводить аукціони, але і здійснює приватні угоди з колекціонери антикваріату і музеями.

Крім цього, «Сотбіс» займається оцінкою майна (результати якої визнаються податковими органами та страховими фірмами в країні клієнта), продажем елітної нерухомості по всьому світу, а також підтримує діяльність Інституту мистецтв. Інститут мистецтв «Сотбіс» навчає студентів в Європі, США і Гонконгу. Тут готують майбутніх мистецтвознавців, кураторів виставок, арт-дилерів – фахівців з образотворчого та декоративного мистецтва Заходу і Сходу. Інститут також проводить курси підвищення кваліфікації для професіоналів.