Рейтинг статьї
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 голос, в середньому: 1 із 5)
Героїв Севастополя 03061 Україна, Київ
Поради

3 поради, як позбутися страху спілкування з людьми

Незважаючи на те, що людина — істота соціальна і без соціуму йому не вижити, незважаючи на те, що він з самого дитинства оточений людьми, з якими вчиться спілкуватися і будувати відносини, багато хто так і не оволодівають цим навиком. І необхідність спілкуватися викликає у них такий страх і доставляє їм такі душевні муки, що вони стають затворниками, щоб зайвий раз не наражати себе болісним випробуванням. «Єдина справжня розкіш — це розкіш людського спілкування», писав Антуан де Сент-Екзюпері. Але їм вона недоступна.

Страх спілкування виникає з різних причин. У кого-то це психічний розлад — соціофобія. У социофобов від однієї лише думки про необхідність «вийти в люди» починає скажено битися серце, тремтять руки і голос, їх кидає в піт, нудить, вони червоніють, бліднуть або впадають у ступор. Социофобами займаються психотерапевти, призначаючи їм сеанси психотерапії або медикаменти.

Відчувають цей страх і люди з заниженою самооцінкою, комплексом неповноцінності. Хтось колись позбавив їх впевненості в собі і вселив думка, що вони недостатньо гарні, розумні та гарні. З тих пір вони бояться опинитися в центрі уваги, щоб не стати предметом загального обговорення і, як їм здається, посміховиськом. Їхнє спілкування ― переважно вузьке коло друзів, де вони відчувають себе, як риба у воді.

Уникають спілкування і люди, що переживають депресію, оскільки втрачають інтерес до всього, що робиться навколо них, і замикаються в собі.

Цікаво, що причиною страху спілкування і соціофобії вважають не тільки надмірну чутливість і слабкість характеру, але і зайву вимогливість до дитини або гіперопіку дорослих, а також комунікативний парадокс double bind — подвійне послання. Теорію цього парадоксу розробив британо-американський вчений Грегорі Бейтсон. Дитині, жертві подвійного послання, батьки дають суперечливі вказівки і карають за їх невиконання. Його запрошують до розмови, але потім критикують або наказують замовкнути. Словами батьки виражають любов, а їх невербальне поведінка говорить про зворотне.

Я такий не один…

Страхом спілкування страждала голлівудська актриса Кім Бесінгер. Важко в це повірити, але в молодості вона носила мішкуватий одяг, щоб не привертати до себе уваги, у той час як інші дівчата розгулювали в бікіні. А на церемонії вручення Оскара вона втратила дар мови, хоча репетирувала свій виступ протягом тижня. Її страхи відступили лише після лікування у психотерапевта і народження дочки.

Британський поет і співак Нік Дрейк лікувався від соціофобії антидепресантами і помер у 26 років від передозування. Шанувальники музики кажуть, що сором’язливість, нездатність спілкуватися з людьми, взаємодіяти з публікою послужили причиною того, що він абсолютно не реалізував свій талант, хоча і записав три альбоми, які називають шедевральними. Під час своїх рідкісних концертів він дивився в підлогу і навіть не намагався налагодити контакт із залом. Одного разу трапилося так, що він пішов зі сцени прямо на середині другої пісні, а незабаром і зовсім відгородився від світу, майже не виходячи з дому.

Перемогти страх спілкування вдалося відомому акторові Джиму Керрі — одному з найбільш високооплачуваних комедійних акторів. Зараз важко уявити, що він був настільки сором’язливою і боязкою, що з ним ніхто не хотів спілкуватися. Він говорить про себе, що якби не робота над своїм характером, він так би і залишився аутсайдером.

Як перемогти страх спілкування?

Існує думка, що повністю позбутися від соціофобії неможливо. Можна лише згладити її прояви і пристосуватися жити з нею. Позбутися ж від страху спілкування набагато простіше. Потрібно:

1. Усвідомити, що страх спілкування приносить лише проблеми

Ми щодня стикаємося з ситуаціями, коли спілкування не уникнути. Кидає в жар від того, що потрібно зателефонувати лікарю, майстру, вчитель? Через тиждень виступати на семінарі, а вже зараз трясе при одній лише думці про це? У нас є альтернатива — не робити нічого і залишитися при своїх інтересах. Підуть чи страхи? Ні, але самооцінка суттєво знизиться. На зміну страху прийде самоприниження за чергову виявлену слабкість.

Варто розрізняти страх спілкування і тимчасове небажання спілкуватися. Наприклад, тим же інтровертам самотність просто необхідно, тривале спілкування їх стомлює. Але інтроверти, на відміну від тих, кому важко спілкуватися, цілком можуть реалізувати себе як особистість. Якщо, звичайно, інтроверт — не социофоб.

Страх спілкування паралізує людину, робить його затиснутим і скутим. Від страху втрачається здатність до логічного мислення, думки плутаються, а значить, він не зможе дати правильну відповідь, адекватно відреагувати на ситуацію. Одна невдача потягне за собою, тому що його будуть переслідувати думки про промахи, позбавляють впевненості в собі.

І він віддасть перевагу назавжди залишитися в тіні, лише б не привертати нічиєї уваги. Він створить навколо себе зону комфорту – таку собі шкаралупу, з якої буде спостерігати, як навколо кипить життя.

Йому ніхто не бажає зла, але його поступово перестають помічати, тому що на всі пропозиції він відповідає відмовою. Його не запрошують у веселі компанії, не просувають по службі, не дізнаються при зустрічах, адже він намагається одягатися так, щоб не привертати уваги.

І це — глухий кут. І особливо прикро буде усвідомити через роки, що життя пройшло повз;

2. Розслабитися і перестати думати за інших

Люди, яких лякає спілкування, дуже чутливі до чужої думки. Їм зробили зауваження, наггрніянили, їх обговорили, — і тут же про них забули. Але самі вони все пам’ятають, для них це психологічна травма, яку вони будуть переживати ще довго. І це стане зайвим приводом для того, щоб, немов равлик, надовго сховатися в своєму будиночку. Іноді для них буває досить лише косого погляду, щоб вони самі його «розшифрували», зробили з мухи слона, придумали образи.

Вони некомфортно почувають себе на людях, тому що їм здається, що всі на них дивляться і бачать, яке вони нікчемність. А не дай боже, відірваний ґудзик або пляма на пальто? Це привід шарахатися від знайомих і незнайомих, ховати очі і бурмотіти щось незрозуміле в своє виправдання. Та ніхто б нічого не помітив, якби вони самі не привернули до себе увагу!

Зараз людей важко чимось здивувати, і навіть якщо ми зробимо щось для себе не притаманне надзвичайне, небеса над нами не разверзнутся, грім не вдарить і блискавка не спопелить. «Не має значення, що думають інші, оскільки вони у будь-якому випадку що-небудь подумають. Так що розслабся», писав Пауло Коельо. Зрештою, кожного цікавлять насамперед власні проблеми;

3. Піти назустріч своєму страху

Неможливо чогось навчитися, вивчаючи лише теорію. Єдиний спосіб позбутися страху спілкування — перейти до практики, почати спілкуватися. І чим більше ми будемо практикуватися, тим швидше спілкування з незнайомими людьми стане для нас звичною справою. Кажуть, «Майстерність приходить з практикою».

Продумуємо кілька варіантів «тренувань» і приступаємо. У кожному варіанті потрібно не просто розмовляти з незнайомими людьми, а створити ситуацію, в якій ми почували себе ніяково. Цю незручність потрібно подолати.

Наприклад, заходимо в великий парфумерний магазин, який не наважувалися зайти раніше. Заговариваем з консультантом, просимо показати, розглядаємо, тестуємо — і йдемо, нічого не купивши.

наступного разу йдемо в магазин дорогого одягу, куди не заходять покупці з середнім достатком. Точно так само уважно і детально розглядаємо речі, незважаючи на очевидне невдоволення консультантів. Можемо навіть що-небудь приміряти, але не купити і повільно, впевненою ходою піти.

Торгуємося на ринку, просимо розміняти гроші в магазині, заговариваем з незнайомцем, питаючи дорогу, немов ми приїжджий. Причому не підходимо до непомітною старенькій, а вибираємо самого недоброзичливого на наш погляд людини. У будь-якій ситуації голосно говоримо, дивимось в очі, тримаємося вільно.

Знайома дівчина, яка випробовувала страх спілкування і подолавши його, розповідала, що коли-то вона перед тим, як зателефонувати, наприклад, провайдера, записувала все, що збиралася сказати, а також заздалегідь продумувала відповіді на передбачувані питання. Перед дзвінком вона довго збиралася з духом: її трясло, вона запиналася і ледве-ледве виштовхувала з себе слова. Якщо раптом їй ставили непередбачений питання, вона губилася і кидала слухавку. Підготувавши відповіді, дівчина телефонувала, пояснивши вимушену паузу в розмові тим, що їх ніби роз’єднали.

Інтернет у неї постійно відключався, своїм провайдером вона була незадоволена, але змінити його не зважувалася, тому дзвонити доводилося часто. І через деякий час вона раптом зрозуміла, що вже звикла говорити з незнайомими людьми. Тепер вона вільно спілкується по телефону з ким завгодно, не продумуючи розмова наперед. Правда, поки ще відчуває деякі труднощі при особистому спілкуванні.

«У житті немає нічого складного. Це ми складні. Життя — проста штука, і в ній чим простіше, тим правильніше», писав Оскар Уайльд.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *