Що таке наш мозок? Це наш розум, наша свідомість і підсвідомість. Тобто це частина нас самих. І ось ця частина іноді веде себе досить неадекватно: штовхає на дурні вчинки або, навпаки, утримує від зважених і корисних дій. По-простому це називається – заважати жити, а по науковому – маніпулювати. Психологи стверджують, що мозок грає з нами в ігри, і нарахували їх аж дев’ять. Давайте подивимося, до чого вони призводять і як на них не вестися.
1. Щастя – в неробство
Як часто наш розум намагається нас переконати, що не працювати – це вище щастя. А от вставати за будильником і в холод і в спеку вирушати на службу, проводячи на ній третину нашого життя, – мука мученицька і прокляття роду. Звичайно, можна зі стовідсотковою точністю визначити, звідки беруться коріння подібної установки. Напевно від наших предків, які століттями гнули спину на пана, тяжкою працею здобували шматок хліба. Ось і нам передалися їх уявлення про щастя як про дозвільному проведення часу.
Проте неодноразово доведено, що можливість нічого не робити не приносить щастя. Спробуйте кілька днів провести в неробстві і ви зрозумієте: це ж збожеволіти можна від нудьги! Недарма неробство і нудьга йдуть рука об руку і всякі дурні думки заводяться в голові про неробства. А все тому, що людина по своїй натурі творець. Творча жилка, потреба перетворювати світ навколо себе дуже сильні в ньому. Так що не слухайте свій мозок, коли він нашіптує солодку брехню про можливість щастя, тільки якщо не потрібно ходити на роботу. Просто звільніться з остогидлої фірми, займіться справою, яка вам цікаво, і ви відчуєте себе по-справжньому щасливою людиною.
2. Я ні в чому не винен
Ви ніколи не помічали дивну особливість нашої психіки: коли щось не ладиться в навчанні, на роботі, у відносинах, ми в першу чергу прагнемо виправдати себе. Мовляв, це не ми винні в тому, що трапилося: іспит завалений не тому, що ми прогуляли половина семестру, а тому що викладач чіплявся; на роботі не вдалося вчасно здати важливий проект не тому, що ми не вічно запізнювалися і більше курили, чим працювали, а тому що співробітники не допомагали, а начальник встановив немислимо стислі терміни; в родині розлад не тому, що ми не вміємо йти на компроміс, а тому що чоловік/дружина – бовдур/дура, свекруха/теща – відьма, а діти дурні і невиховані…
Але як тільки ми перестаємо вважати оточуючих винуватцями своїх невдач і беремо на себе відповідальність за все, що з нами відбувається, картина світу стрімко змінюється. Конфлікти, нерозуміння йдуть. Життя починає налагоджуватися. Тому що ми самі будуємо своє щастя.
3. Я не знаю, в чому секрет щастя
Але ж універсального секрету щастя, що підходить абсолютно всім, не існує. Для когось щастя – жити з коханою людиною і ростити дітей, а для іншого – займатися улюбленою справою і подорожувати. У кожного свій шлях до радості і благополуччя. Визначте, що для вас значимо, знайдіть свою мета і починайте працювати над її втіленням.
4. Якщо б у мене було те-то…
Як часто наш мозок намагається переконати нас у тому, що щастя пов’язане з володінням певними матеріальними цінностями. От якби у мене було багато грошей, або інша робота, або дорога шуба, або ось така машина… І що, тоді було б нам щастя? Нічого подібного. Згадайте, як довго ви відчуваєте радість від володіння новою річчю? Пару днів, а потім збудження від покупки проходить. І так наша психіка реагує на всі матеріальні придбання. Між тим щастя – в нас самих. У нашому ставленні до життя, до людей, до себе. Психологи кажуть, що потрібно вчитися знаходити щастя в простих буденних речах. І вже точно не в супермаркеті електроніки і не в автосалоні.
5. Мене все влаштовує
Мозок запевняє нас, що щастя – це стабільність, відсутність різких змін, спокій. І багато хто живе у відповідності з подібними сентенціями. Топчуться на місці, облаштовують своє болітце. Навіщо йти з ненависної роботи, якщо на ній регулярно видають зарплату. Навіщо шукати хорошу посаду з високим окладом, якщо доведеться багато працювати і нести більшу відповідальність.
Навіщо метушитися, оформляючи закордонний паспорт, якщо краще взагалі нікуди не їздити, а проводити відпустку біля телевізора. Ми щиро віримо в те, що нас все влаштовує: чоловік/дружина, квартира, рахунок в банку, робота, відпочинок… Психологи описали цей феномен: у кожної людини є так звана зона комфорту, вийти з якої йому боязко. Але проблема в тому, що, по-перше, жити в «зоні комфорту» рано чи пізно стає нудно, а по-друге, боячись змін, ми гальмуємо свій розвиток. Ми повинні удосконалюватися, рухатися, змінюватися в унісон із щодня мінливим світом.
6. У мене нічого не вийде
Такі думки з’являються у багатьох в той момент, коли потрібно зробити останній ривок. Припустимо, ви довго і серйозно готувалися до вступу на бажаний факультет університету. Позаду місяці занять з репетиторами, попереду вступні екзамени. І тут, коли виконана величезна робота, ваш мозок починає розгублено нашіптувати вам про майбутній провал. Так буває, наш розум схильний пораженческим настроям і схильний до паніки. Не слухайте його, женіть думки про невдачу геть! Людина здатна гори звернути, але як він дізнається про це, якщо не вийде з дому?
7. Я не люблю ризикувати
Але справа в тому, що в будь-якому рішенні є частка ризику. І неможливо передбачити абсолютно всі й на сто відсотків уберегти себе від невдачі. Чим довше ви аналізуєте, тим менше в вас залишається рішучості і мужності. А без них неможливо досягти успіху. І взагалі, скільки можна обмірковувати свої дії! Настає момент, коли необхідно діяти, інакше ви ризикуєте потрапити в роздумах і сумнівах. Але навіть якщо ваші дії не увінчаються успіхом, не біда! Ви отримаєте відмінний урок і якщо зумієте отримати з нього користь, обов’язково з часом прийдете до бажаного.
8. Я знаю, що це не можна робити, але…
Як часто ми йдемо на поводу у своїх шкідливих звичок і слухаємо при цьому заспокійливі промови нашого мозку. Мовляв, нічого страшного не трапиться, якщо я выкурю одну-дві-п’ять-десять сигарет в день. Хоча це і шкідливо, зате я не буду одужувати. Або дві пляшки пива кожен вечір – звичайно, удар по печінці, зате я розслаблюся після трудового дня. А ось ще: вечеряти смаженою картоплею з м’ясом, зрозуміло, небажано, але це для мене єдине джерело ендорфінів… І ось ми рік за роком потураємо своїм слабкостям, а потім дивуємося, чому ми так нещасливі. Та тому що залежність від пороків позбавляє нас волі, характеру і бажання йти до мети.
9. Мені просто не щастить
Мозок вселяє нам, що благополуччя не домагаються наполегливою працею – воно звалюється на голову, якщо пощастить. Подібна установка виховує пасивність і формує психологію бідності. Ви помічали, що саме небагаті люди сподіваються на везіння: чималі гроші витрачають на всілякі лотерейні квитки, з захопленням розповідають історії про те, як хтось виграв мільйон або квартиру в столиці. Їм і в голову не приходить поцікавитися, а що з цими щасливчиками сталося через рік, і переконатися, що незароблені гроші щастя не приносять. Між тим доведено: удача любить працьовитих, гроші приходять до тих, хто працює, а не віддається пустим мріям.
Добре, якщо ви помітили, що ваш мозок часто грає з вами в подібні ігри. Не реагуйте на його провокації, пропускайте повз вуха банальні вмовляння, і ви зрозумієте, якою дорогою зможете прийти до свого щастя.