Народився один з найбагатших громадян Росії в 1963-му році, 26-го червня в Москві. Сім’я була змішаною з єврея батька і російської мами.
Батько, Борис Мойсейович Ходорковський, був заступником головного технолога на заводі «Калібр». Мама, Марина Пилипівна працювала на тому ж заводі інженером-технологом. Ще в дитячому садку проявилися передумови майбутньої діяльності. Там він отримав прізвисько «директор», а в школі «теоретик». Основними захопленнями в школі була хімія і математика. Згідно з неофіційними даними, Міхалі Борисович поміняв три спецшколи хімічного напрямку.
Ще в школі навчився заробляти на кишенькові витрати: підмітаючи вулиці, плотничая і так далі. Школу закінчив у 1980-му році. Шкільні захоплення хімією не пройшли даром і розвинулися далі надходження в Хіміко-технологічний інститут Москви їм. Д. І. Менделєєва в 1981 році. Крім навчання, Михайло працював теслею в «Еталоні», житлово-будівельному кооперативі. Отримавши червоний диплом, у 1986-му році він став інженером-технологом».
У 86-му – 87-му роках Михайло Борисович займався викладацькою діяльність, а також обіймав посаду заступника секретаря районного комітету ВЛКСМ. Тут він розвинув бурхливу діяльність і зміг створити Фонд молодіжної ініціативи, завдяки чому з’явилася можливість отримувати прибуток з молодіжних заходів.
Разом з Монаховим Сергієм і Платоном Лебедєвим, був організований центр творчості молоді науково-технічного напряму, в 1987-му році. В радянські часи подібна організація була однією з перших отримали право на підприємництво. Свій перший значних дохід (167 000 рублів), підприємець отримав від ІХТ (Інституту високих Температур) при Академії наук, відповідно до контракту з директором інституту.
«МЕНАТЕП» був створений в 1987-му році. Крім цього згідно з дозволу Ради міністрів СРСР, кооперативам було дозволено займатися обчислювальною технікою і програмуванням. Підприємець скористався цією можливістю і заснував фірму «Нигма». Основною діяльністю підприємства стало постачання організацій.
Відчувши брак коштів, Ходорковський вирішив взяти кредит у «Жилсоцбанка». Однак отримав відмову, у зв’язку з тим, що даний банк працював тільки з іншими банками і міг видавати кредити тільки їм. У 1988 році з подачі Михайла Борисовича був створений новітній банк (КІБ НТП) – Банк Науково-технічного Прогресу.
В статутний капітал банку було покладено тільки 2,7 млн. рублів, а решта 2,3 мільйона необхідно було внести протягом року. Засоби масової телевізійної реклами були використані підприємцем одним з перших. А також почався продаж цінних паперів і таким чином необхідна сума була зібрана.
Паралельно підприємницької діяльності, Михайло Борисович закінчив інститут народного господарства ім.Плеханова і отримав спеціальність «фінансист». Згідно з деякими даними, крім фінансової сторони питання, він отримав освіту і як юрист. Головою правління КІБ НТП Ходорковський став у 1989-му році. Сам банк став інструментом роботи організації «МЕНАТЕП». Остання швидко набрала обертів і розвинула мережу своїх представництв в Угорщині, Швейцарії на Гібралтарі і у Франції.
Вже тоді Михайло Борисович міг заробляти, будучи керівником виробничого підприємства, до складу якого входив свій завод і інститут. Ідея повного циклу давно хвилювала розум підприємця, проте до приватизації це було не реально. Згідно з деякими відомостями з жовтня 92-го року Михайло Борисович змінив напрям «МЕНАТЕПУ». Нова стратегія орієнтувалася в основному на велику клієнтуру, якою пропонувалися не тільки економічні, але й організаційні послуги.
У 1992-му році бізнесмен зайняв 12-е місце в списку «50 найбагатших росіян за версією журналу «Міст». Березень 1993-го року ознаменувався вступом Ходорковського на посаду заступник міністра палива та енергетики Юрія Шафраника. У цьому ж році він також був радником з фінансів Віктора Черномирдіна, який тоді обіймав посаду прем’єр-міністра РФ.
Він був переобраний на посаді голови «МЕНАТЕП» в липні 93-його року. Стратегія банку стала зміщуватися в інвестиційну область. Також банк став підтримувати державної компанії «Росвооружение», яка була заснована в 93-му році. Завдяки цим фактом було отримано кредит в один трильйон рублів без відсотків від держави.
Крім основної діяльності, Ходорковський з 94-го року почав фінансування ліцею-інтернату для дітей-сиріт «Підмосковний», як шану батькам, які стояли на підставі цієї установи. Олегу Сосковцу від Ходорковського в липні 95-го року було направлено пропозицію про віддачу 10 відсотків акцій «МЕНАТЕП», а натомість отримати 45 відсотків від «ЮКОСа», держкомпанії з видобутку нафти. Але пропозицію було відкинуто, а натомість була організована продаж компанії за живі гроші на заставному аукціоні.
Переможцем аукціону міг стати найбільший інвестор, що володіє стартовим капіталом у 150 млн. доларів. Початкові інвестиції програми Ходорковського передбачалися на відновлення старого парку свердловин, розробку нових родовищ, розвиток мережі поставок нафтопродуктів і модернізацію.
Аукціон виграла компанія «Лагуна», гарантом якої виступив банк «МЕНАТЕП». Завдяки чому через цей банк Михайлом Борисовичем були придбані 7,06 відсотків пакету акцій «ЮКОСа». Займав пост голови ради з 95-го по 96-й рік. Залишивши посаду голови правління «МЕНАТЕП» в 1996-му році, Ходорковський увійшов до керівництва «ЮКОС». Спочатку обіймав посаду віце-президента.
він Також був призначений головою правління нової об’єднаної компанії «Роспром-ЮКОС» у 97-му році. Згідно з оцінкою журналу «Форбс», особистий стан Ходорковського на 97-ій року склала 2,3 мільярда доларів. Згідно з ініціативи Михайла Борисовича та ще кількох бізнесменів, в 98-му році почав створюватися холдинг «ЮКСИ». Надалі надійшли відомості, що створення компанії зупинено.
Нове обрання до складу ради директорів і на посаду голови ради банку «МЕНАТЕП» відбулося в 98-му році. Також у серпні цього року він зайняв пост голови «ЮКОС-Москва».
12-го листопада 98-го року Михайло Борисович отримав посаду в Мінпаливенерго. А в жовтні 99-го року звільнений від займаної посади у зв’язку з інтерв’ю, де було сказано про рішення компанії організувати фонд міністерства, резервний, основним завданням якого була б дача хабарів. У 2000-му році Михайло Борисович зайняв пост президента «ЮКОС», залишивши посаду голови правління «ЮКОС-Москва». Членом ради з підприємництва бізнесмен став у цьому ж році. А також у листопаді цього року став членом бюро союзу підприємців і промисловців Росії.
Під правлінням Ходорковського акції ЮКОСа виросли в ціні з 60-ти центів до 69,2 доларів приблизно за рік. За версією журналу «Форбс» Ходорковський став найбагатшим росіянином на червень 2001 року. Особистий статок оцінювався в 2,4 мільярда доларів. А в 2001-му році – 3,7 мільярда.
Згідно з рішенням РСПП, в 2002-му році Михайло Борисович став куратором Мурманської області. У цьому ж році він був судовим арбітром в РСПП, організованої для вирішення корпоративних спорів. На лютий 2003-його року згідно журналу «Форбс», особистий стан мільярдера визначалося цифрою в 8 мільярдів доларів, що дозволило йому посісти перше місце в Росії серед найбагатших людей та 26-е у світі.
Займався фінансуванням СПС і «Яблука» в 2003-му році. У 2003-му, 4-го липня, Михайло Борисович був викликаний в Генеральну прокуратуру як свідка у справі Платона Лебедєва, якому було пред’явлено звинувачення про розкрадання 20 відсотків акцій «Апатиту». Неприємності на ЮКОС посипалися спочатку за запитом депутата Держдуми Михайла Бугеры. Згідно з його заявою ЮКОС недоплатив податки за 2002-ий рік. Були проведені перевірки в архівах компанії і обшук.
Сам бізнесмен заявив, що піде з бізнесу в 45 років, які йому виконуються в 2008-му році. Крім цього, підприємець відмовився покидати країну, залишився підтримувати одного Лебедєва і їздив по країні, даючи лекції та виступи. У 2003-му році, 25 жовтня, бізнесмен був арештований по дорозі в Іркутськ, прямо в аеропорту Новосибірська. Пред’явлені звинувачення стосувалися несплати податків та шахрайства. Після цього 3-його листопада 2003-його Ходорковський залишив посаду голови правління ЮКОСа.
Вирок у справі був винесений в травні 2005-го року. Михайло Борисович і Платон Лебедєв були засуджені спочатку до 9-ти років, які згодом змінили на 8 років. Згідно з обвинуваченням, вони були визнані винними в розкраданні грошових коштів держави, несплату податків, шахрайств і так далі.
Процес над підприємцем придбав за два роки статус політичного. Була розгорнута масова пропаганда на захист бізнесмена, використовуючи ЗМІ. Різні організації правозахисного спрямування організовували акції на підтримку. «Ув’язнений номер один», так називали Ходорковського ЗМІ. Сам мільярдер охоче сприяв всьому цьому, даючи інтерв’ю журналістам, відповідаючи на численні запитання, став публічною людиною.
Стаття «Лівий поворот» побачила світ на початку серпня 2005-го року. Вона була прийнята з позиції повернення олігарха до цінностей лівого порядку. В ній говорилося про зміну політичної еліти, розвитку гарантій соціальних захистів населенню, воскресіння патерналістських державних програм. У цьому ж місяці 2005-го року Михайло Борисович, як акції протесту проти ув’язнення Лебедєва в карцер, почав сухе голодування. Далека колонія ЯГ 14/10 стала місцем проживання підприємця, куди його направили в жовтні 2005-го року.
Далі була публікація «Лівого повороту 2», 11-го листопада 2005-го року. У статті отримали розвиток колишні думки. Також передбачалося криза 2008-го року і пропонувалася програма розвитку країни до 2020-го року. Кожна подібна стаття зустрічала масовий інтерес у ЗМІ, незважаючи на деяку сумнівність авторства.
В колонії Ходорковський вів себе не кращим чином, постійно отримуючи стягнення і час від часу потрапляючи в штрафний ізолятор. Один раз це сталося через те, що він залишив робоче місце, а інший за розпивання чаю з укладеними Кучмою в не належному місці. І так далі.
У квітні 2006-го року на нього скоїв напад укладений Кучма. Шевським ножем було порізане обличчя, в результаті чого накладено декілька швів. Після інциденту бізнесмена перевели в одиночну камеру. Згідно з офіційною заявою, це було зроблено з метою безпеки. Все стягнення та приміщення в ізолятор постійно оскаржували адвокатами Ходрковского, оскільки це могло перешкодити його умовно-дострокового звільнення.
У листопаді 2008-го року в газеті «Ведомости» була опублікована стаття «Лівий поворот 3». Головною ідеєю цієї публікації стало позбавлення від світової кризи шляхом повороту до «неосоциализму» у всьому світі.
Прокуратура переглянула справу Ходорковського в жовтні 2010-го року і знизила претензії до олігарха. Тепер його звинувачували у спільному з Лебедєвим розкраданні не 350 мільйонів тонн нафти, а 218 мільйонів. Крім цього обвинувальна сторона також виступила за пом’якшення покарання, однак інші претензії по справі колишніх керівників ЮКОСа залишилися в силі.
Михайло Борисович Ходорковський одружений. Друга дружина Інна раніше займала посаду експерта з валютними операціями банку «МЕНАТЕП». Має четверо дітей. Син від першого шлюбу, Павло, згідно з повідомленням преси жив і працював у США. З тих же джерел стверджується, що він працював в інтернет-компанії, власником якої є Гусинський. Також є сини близнюки, Гліб і Ілля, а також дочка Анастасія. У 2009-му році Ходорковський став дідусем.
Звільнення
Вранці 20 грудня 2013 року Володимир Путін підписав Указ Про помилування Ходорковського М. Б.». Через кілька годин Ходорковський був звільнений і залишив колонію в Карелії на службовому автомобілі УФСІН, проследовавшем в Будинок прийомів УФСІН, а звідти до аеропорту Петрозаводська.
Там його чекав літерний літак Ту-134, на якому Ходорковський прибув до санкт-петербурзький аеропорт Пулково, звідки на приватному літаку Cessna, поданому колишнім главою МЗС ФРН Хансом-Дітріхом Геншером, вилетів до Берліна.