Народився Роман Аркадійович в 1966 році 24 жовтня в місті Саратові. Ірина василівна, мама майбутнього губернатора, сама родом з Саратова, після жила в Сиктивкарі і померла, коли хлопчикові було півтора року.
Батько, працівник раднаргоспу в Сиктивкарі, Аркадій Нахімович, загинув під час аварії при будівництві, коли Роман було чотири роки.
Абрам – брат батька, усиновив хлопчика, що залишився повним сиротою. В результаті чого Роман прожив у Москві до закінчення школи № 2. Потім минуло кілька місяців навчання в місті Ухті, в індустріальному інституті.
Після цього йшла навчання в інституті нафтохімічної і газової промисловості імені Губкіна В. М., в Москві. Але закінчити його не судилося. Згідно з однією з версій, Роман відразу вступив у два інститути – в Москві і Ухті. Крім цього була служба в лавах радянської армії, рядовим автомобільного взводу артилерійського полку.
Кінець 80-х ознаменувався в Росії великим зростанням кількості кооперативів. Роман Аркадійович прийняв бурхливий участь у комерційній діяльності разом з Андрієм Блохом (закінчив інститут імені Губкіна і став згодом головним «Сибнефти»).
Замість вони створили кооперативне підприємство з випуску і реалізації м’яких іграшок. Продукція користувалася попитом у Москві на численних ринках.
Первісний стан було зібрано за рахунок продажу авто покришок. Крім цього він брав участь у поставках нафти та нафтопродуктів з Омського заводу по нафтопереробці, а також з Республіки Комі.
У 1992-му – 1995-му роках організував п’ять компаній: «НПР», чиїм завданням було виробництво товарів народного споживання, а також посередницька діяльність, АТЗТ «ГІД», АТЗТ «Еліта», ИЧП «Фірма «Супертехнологія-Шишмарев», АТЗТ «Петролтранс».
За підозрою в розкраданні 55 вагонів з дизпаливом в 1992-му році 19-го червня, був укладений під варту, відповідно до статті 90 КПК РФ. Паливо було викрадено з заводу по нафтопереробці в Ухті, згідно з протоколом, вказувалася сума близько чотирьох мільйонів рублів. Згідно з рішенням суду справу направлено на дорозслідування.
З 93-96-ой був главою представництва швейцарської компанії Runicom S. A. в Москві. З травня 95-го року в парі з Борисом Березовським організується закрите акціонерне товариство «П.К. – Траст». З 95-го по 96-й рік, Роман Аркадійович також створює десять фірма: ЗАТ «Сибреал», ЗАТ «Центуріон-М», ЗАТ «Сервет», ЗАТ «Мультитранс», ЗАТ «Меконг», ТОВ «Агроферт», ЗАТ «Ойлимпекс», ЗАТ «Форнефть», ЗАТ «Бранко», ТОВ «Вектор-А».
Ідея компанії з вертикальною інтеграцією виникла у Абрамовича в 1994-му році, і називалася вона «Сибнефть». До моменту створення фірми, вони вже підпорядкували своєму контролю окремі складові нафтовидобутку і переробки, а також транспортування продуктів нафтопереробки, що і послужило основою для майбутньої компанії.
96-ой – 97-ий роки – був гендиректором ВАТ «Сибнефть» (Московський філія). Відповідно до особистого визнання у 99-му Абрамович контролював приблизно половину пакета акцій «Сибнефти».
З осені 1996-го по 2000-ий рік – входив до ради директорів ВАТ «Сибнефть». У грудні 19-го числа 1999-го року був всенародно обраний депутат Держдуми Російської Федерації третього скликання, по чукотському виборчому одномандатному округу. Згідно з опублікованими даними, він отримав підтримку близько шістдесяти відсотків виборців. При цьому загальна кількість виборців у окрузі становить близько 50 000.
В Держдумі Абрамович тримався відособлено і не входив в різні групи і фракції. Лютий 2000-го року став для нього свого роду знаковим. Абрамович був обраний як член Комітету Держдуми з проблем Далекого Сходу і Півночі.
Один цікавий факт. У липні, 12-го числа 1999-го року, на один з рекламних щитів Кутузовського проспекту розмістили плакат з фото Романа Аркадійовича і написом «Рома про сім’ю думає. Сім’я про Ромі думає. Вітаємо! P. S. Класне місце вибрав Рома». Всього добу протримався цей плакат, а потім його зняли.
У двохтисячному році «Сибнефть» об’єдналася із «Сибірським алюмінієм» і утворився новий холдинг «Російський алюміній». Далі ця компанія починає набувати акції низки великих компаній в даній галузі, в тому числі «Братський алюмінієвий завод». За підсумками цієї акції Роман Аркадійович стає практично найвпливовішою людиною на ринку алюмінію в Росії.
Травень 2001-го року виявився не найкращим для підприємця. Він був викликаний 29-го числа на допит в Генпрокуратуру відразу по трьох справах щодо керівників «Сибнефти».
Кандидатом в губернатори чукотського краю був офіційно зареєстрований в 2000-му році, 30-го жовтня. Основний суперник на виборах, колишній губернатор Олександр Назаров зняв свою кандидатуру з виборів і 24-го грудня 2000-го року Роман Аркадійович був обраний губернатором Чукотського АТ.
Згідно з опублікованими даними, понад 90 відсотків виборців виявили бажання бачити новим главою саме Абрамовича. Перша дружина – Ольга Юріївна (1964-го року народження), померла. Друга – Ірина Маландіна, шлюб з якою зареєстрований в 1991-му році, 18-го жовтня. Роман Аркадійович батько великої родини, де один син і дві дочки.
Згідно з офіційними даними, тільки за 98-ий рік Абрамович заробив 1,2 мільйона доларів. У 2001-му році потрапив у список Forbes, журнал про багатих і знаменитих людей. Відомо його придбання англійського футбольного клубу «Челсі» у 2001-му році. Після цього ціна акцій клубу на біржі Лондона збільшилася відразу майже втричі.
Згідно журналу Fortune, в 2003-му році Абрамович очолив список найбагатших людей планети до 40 років, мають не американське громадянство і проживають за межами сполучених штатів Америки. Особисті статки бізнесмена було оцінено 8,3 мільярда доларів, не рахуючи вкладень у нерухомість та інше.
В даний час є президентом московського єврейського центру «Хабад Любавич», а також є членом і спонсором об’єднання російських єврейських громад.