Виробництво морозива — бізнес прибутковий, але змагатися з великими виробниками, які захопили ринок, вкрай складно. Розгляньте варіанти, які можуть бути реалізовані і принесуть прибуток. Можливості пробитися в цьому сегменті ще існують.
У України більше трьохсот підприємств займаються виробництвом морозива. Половина вітчизняного ринку морозива при цьому належить 14 підприємствам. Які ж при сформованій ситуації перспективи в нових компаній?
Пропозиція перевищує попит
Ще 15 років тому морозиво в України випускали приблизно 100 підприємств. Працювали вони круглі добу, а їх продукція буквально розліталася з прилавків.
Тоді морозива не вистачало, а рентабельність виробництва була не менше 50%. Звичайно, настільки привабливі умови не могли залишитися непоміченими. В зростаючий і дуже прибутковий ринок гроші вкладали охоче, число виробників зросла в три рази.
Зараз вітчизняні виробники щорічно можуть випускати 800 тисяч тонн морозива, а споживачі в змозі з’їсти тільки половину цього обсягу. З цієї причини виробничі лінії більшості підприємств працюють тільки в 30-50% можливостей.
Хто залишається на плаву
Багато компаній, швидко захопили лідерство на ринку морозива, працюють порівняно недавно, в той час як застарілі холодокомбінати здали позиції. Успіху вдалося домогтися тим, хто зміг замкнути ланцюжок виробництва і збуту.
Сьогодні мало тільки зробити якісне морозиво, потрібно зуміти продати його. Собівартість цього продукту невисока, і в структурі ціни основна частка належить торгової націнки. Виробники зуміли збудувати мережу, розвиваються дуже успішно, заробляючи і на виробництві, і на торгівлі.
Ще один шлях успіху забезпечений оптовим компаніям, які організували власний випуск морозива. У той час як виробники зацікавлені в повній завантаження своїх потужностей, незалежно від сезону, дилери воліють купувати морозиво в сезон. Питання про превалювання не міг вирішитися мирним шляхом, і оптовики перейшли до незалежної ринкової життя, почавши виробляти морозиво самостійно.
Канали збуту
Морозиво продається в кожному продуктовому магазині, і постачають його оптові компанії або виробники. Торговці зобов’язані дотримуватися умова: морозильник повинен бути завантажений тільки продукцією, асортимент якої погоджений з власником скрині. Відповідно, чим більше у виробника або оптовика скринь, тим більше його продажу.
В одному кіоску за рік можна продати від 12 до15 тонн морозива. Через скриню продажу складають 1-1,5 тонни. Активність попиту на морозиво дуже залежить від погоди, але, якщо торгові точки знаходяться в різних містах, вплив цього фактору знижується. У Києві можуть йти дощі, а в Сибіру в цей же час +30. Таким чином, спад купівельного інтересу в одному місці компенсується підвищеним попитом в іншому.
Як вижити на ринку?
В асортименті великого підприємства більше ста видів морозива. Люди середнього віку за звичкою вибирають ескімо або вафельні стаканчики, а діти і молодь воліють що-небудь новеньке.
На сучасному обладнанні можна робити морозиво з складною рецептурою, багатокомпонентне, цікавої форми. Частка «високотехнологічного» морозива поки що становить лише третину ринку, але незабаром повинна зрости до 50%. Таке морозиво вимагає більш серйозних витрат, але чудово окупається.
Організація виробництва
Виробництво такого морозива вимагає великих фінансових вкладень. Лінія для виготовлення одного-двох складних сортів обійдеться більш ніж в $1 млн. Небагато можуть дозволити собі такі інвестиції. Крім цього, зовнішній вигляд морозива багато в чому визначає його популярність. Великим компаніям доводиться витрачати чималі кошти на упаковку і брендинг.
Упаковувати свою продукцію в сучасні стаканчики і контейнери з привабливою етикеткою дозволяють собі лише компанії, що продають багато продукції. Для дрібних виробників така упаковка буде «золотою».
Для невеликих компаній, які користуються старими лініями і не володіють засобами для маркетингу, конкуренція з гігантами практично неможлива. Єдиний спосіб утриматися на плаву – випускати дешеве морозиво, начебто вафельних стаканчиків і брикетів.
Більш або менш спокійно відчувають себе на цьому ринку бізнесмени середнього рівня, які обслуговують лише один регіон і випускають близько 4 000-5 000 тонн морозива в рік.
Морозиво – сезонний товар. Влітку реалізується 50% виробленого продукту, восени та навесні – по 20%, взимку – всього 10%. Тому не в сезон доводиться в 2-3 рази скорочувати асортимент, і випускати тільки морозиво в пластикових відерцях, яке купують для того, щоб з’їсти всією сім’єю вдома.
Щоб мати можливість працювати і взимку, багатьом компаніям доводиться займатися не тільки морозивом, але і замороженими овочами, фруктами, варениками та іншими напівфабрикатами. Така тактика дозволяє оперувати капіталом.
Знайти свою нішу
Основна проблем дрібних виробників морозива в потужній конкуренції, яку складають більш сильні гравці а ринку, що займають перспективні ніші. У великих фірм є можливість виставляти ларі морозильні камери у всіх жвавих місцях. У спекотну погоду продажу там у десятки разів більше, ніж у магазинах.
Поки незайнятої нішею залишаються поїзда, але продавати морозиво там невигідно. Встановлювати скриню у вагоні-ресторані складно із-за обмеженого простору, а пасажири можуть купити морозиво на станції під час зупинки. Цілком перспективні кав’ярні, яких останнім часом стає все більше. Однак у кав’ярнях морозиво в упаковці популярністю не користується. Там замовляють вагове ласощі з різними добавками: шоколадом, горіхами, фруктами, сиропом.
Дуже перспективним видається випуск м’якого морозива, стрімко завойовує ринок. Окупність точки, що виготовляє м’яке морозиво, відбувається за два місяці, за умови, що вона розташована в людному місці.
Обладнання та приміщення
Щоб розмістити виробничі потужності потрібно приміщення від 150 кв. м. У приміщенні має бути електрика, каналізація та водопостачання.
Виробнича лінія продуктивністю 250 кг в зміну:
- змішувач – 350 000 грн.;
- фільтр – 25 000 грн.;
- плавитель масел – 195 000 грн.;
- гомогенізатор – 80 000 грн.;
- пастеризатор – 400 000 грн.;
- ємність для дозрівання – 400 000 грн.;
- запірна арматура – 200 000 грн.;
- насоси (3 шт.) – 200 000 грн.;
- фризер – 900 000 грн.
Разом: 2 750 000 грн.
Пакувальне обладнання – 600 000 грн..
Холодильна камера – 110 000 грн.
Загальні капітальні витрати – 3 460 000 грн.
Витрати на закупівлю і доставку сировини – 450 000 грн. в місяць.
Орендна плата – 30 000 грн. (360 000 грн. в рік).
Комунальні платежі – 10 000 грн. (120 000 грн. в рік).
Оформлення пакету документів для організації підприємства – 50 000 грн.
Персонал
технолог – 30 000 грн.;
начальник виробництва – 25 000 грн.;
начальник відділу збуту – 25 000 грн.;
робочі (2 чол.) – за 15 000 грн.;
вантажник – 10 000 грн.
У рік фонд оплати праці – 1 440 000 грн.
Річний прибуток
1 кг в середньому коштує – 250 грн.
250 кг (у зміну) х 22 робочих дні = 5500 х 250 = 1 375 000 грн. За рік– 16 500 000 грн.
Валовий прибуток у рік – 11 100 000 грн.
Загальні витрати (оборотні та капітальні витрати) – 1 920 000 грн.
Прибуток до оподаткування = 9 180 000 грн.
Після сплати 15% єдиного податку прибуток складе – 7 803 000 грн. (чистий прибуток).
Рентабельність – 47,3%.
