1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 голос, в середньому: 5 із 5)
Героїв Севастополя 03061 Україна, Київ
Бізнес Ідеї

Бізнес-план вирощування овочевої розсади

Огляд Українського ринку овочевої розсади

Вирощувати овочеву розсаду вигідніше, ніж овочі. Конкуренцію підприємцям складають дрібні селянські господарства, які повинні були б стати покупцями. Бізнес дуже залежить від збуту, але при надійних каналах продажів ця справа буде дуже вигідним.

Вирощувати овочеву розсаду вигідніше, ніж самі овочі. Але підприємці повинні бути готовими до того, що займаючись цим бізнесом, їм доведеться конкурувати зі своїми потенційними споживачами – дрібними селянськими господарствами.

В Україні якісна розсада овочева в дефіциті. Але не з-за того, що у нас її не вміють вирощувати, а скоріше тому, що професійно цим займаються всього кілька підприємств.

Виробники овочів давно змирилися з такою ситуацією та намагаються обходитися власними силами.

«Я не сказав би, що українським фермерам вигідніше вирощувати розсаду самостійно, просто на ринку немає належного пропозиції, – зазначає Олег Холодняк, завідувач відділом селекції Південної державної сільськогосподарської дослідної станції. – А ось, наприклад, у західних країнах фермери, які займаються безпосередньо овочами, замовляють розсаду у профільних компаній».

Досвід зарубіжних фермерів, якісно, ефективно

Підтверджує слова колеги і Юрій Куликов, завідувач лабораторії селекції овочевих культур Київської дослідної станції. «Підприємств, які займаються в Україні виключно розсадою, без виробництва самих овочів, вкрай мало. Особисто я таких не знаю. За кордоном усе навпаки – одні вирощують розсаду, інші – овочі, а треті займаються насінництвом.

Такий поділ дозволяє компаніям не розпорошуватися, а концентруватися на одному виді діяльності. За рахунок чого і технічне оснащення у таких підприємств набагато краще, ніж у нас. Ми до цього, на жаль, ще не прийшли», – констатує пан Куликов.

Проблематика данної сфери діяльності

Марія Колесник, керівник аналітичного департаменту консалтингового агентства «ААА», згодна з тим, що ринок розсади ще не заповнений. А основна проблема, на її думку, в тому, що більше 50% овочів в країні виробляється населенням, а в деяких видів – до 80-90%. «Потрібно враховувати, що селяни звикли самостійно вирощувати розсаду на своїх ділянках або ж купувати її на базарах.

Тому немає того попиту, який міг би стимулювати розвиток ринку. До того ж населення – нестабільний і непрогнозований покупець розсади, адже з селянами заздалегідь не домовишся про кількість постачань і сортах розсади. Інша справа – великі фермерські господарства та сільгосппідприємства: з ними виробник розсади, як правило, завчасно укладає договори. До того ж великі компанії можуть здійснювати передоплату за розсаду ще на стадії висадки насіння, тим самим забезпечивши виробника гарантований збут», – роз’яснює аналітик.

Сам собі агроном

Деякі виробники розсади починали бізнес у складні 1990-ті, коли аграрний сектор переживав, м’яко кажучи, не найкращі часи. У їх числі і Тетяна Дудка, директор ПП «Варіант», разом із чоловіком заснувала підприємство по вирощуванню розсади ще в 1999 році.

«Ми з чоловіком за освітою агрономи-городники і все своє життя працювали тільки в аграрній сфері, – каже Тетяна. – Тому вирішили зосередитися на виробництві овочевої розсади». Другою причиною, за словами підприємниці, послужив той факт, що у подружжя не було можливості орендувати великі наділи землі.

«У нашому розпорядженні було 11 гектарів. На таких малих площах економічно невигідно вирощувати цибулю, моркву і буряк. Володіючи невеликою земельною ділянкою, краще робити ставку на інтенсивні культури. Тому ми і вибрали виробництво розсади – найінтенсивніший з усіх видів овочевого бізнесу», – пояснює пані Дудка.

За її словами, старт дався нелегко, доводилося починати з звичайних дерев’яних теплиць, опалювальних вугіллям. «Зі стартовим капіталом було непросто, брали кредити під високі відсотки, домовлялися про розстрочення платежів за придбані матеріали, – згадує Тетяна. – Але кожен рік приносив прибуток, яку ми вкладали в розширення виробництва. Тепер у нас 3 га теплиць на підгрунтовому обігріві, опалювальних газом. Це дозволяє повністю автоматизувати підтримання температури повітря в теплиці і води для поливу».

Стратегія збуту

Звичайно, щоб досягти успіхів у виробництві розсади, фермерам потрібно бути готовими до нелегкої праці. Крім того, на старті бізнесу підприємці повинні правильно оцінювати перспективу, приділяючи належну увагу вибору місця розташування підприємства, так як від цього залежить майбутній збут продукції. Юрій Куликов вважає, що якщо відкрити провадження в центрі України і організувати ефективну логістику, цілком реально реалізовувати розсаду у всі регіони країни. «За день товар доставляється у будь-яку точку України.Організувавши такий збут, можна вирощувати розсаду у величезних кількостях і отримувати високий прибуток», – зазначає він.

Але при цьому виробники рекомендують заздалегідь зайнятися пошуком покупців, так як один невдалий сезон може вкрай негативно позначитися на всьому бізнесі. «Справа в тому, що якщо клієнт раптом відмовиться від замовлення, доведеться в терміновому порядку шукати іншого покупця, – говорить Юрій Куликов. – Тому потрібно підготувати запасні варіанти. У цьому випадку може допомогти організація виробництва в густонаселених районах. Якщо замовник не забере товар, завжди можна продати продукцію на ринках або запропонувати селянським господарствам».

Щоб уникнути неприємностей з реалізацією продукції, Тетяна Дудка рекомендує не зациклюватися на одному напрямку збуту, а шукати нових покупців. «В основному ми вирощуємо розсаду за договорами з фермерами і агрохолдингами, але наша розсада також продається у багатьох мережах гіпермаркетів. Вже три роки ми співпрацюємо з супермаркетами «ОБІ», а в цьому році уклали договори з мережами «Епіцентр» і «Велика Кишеня». У поточному сезоні сподіваємося почати роботу з та мережею супермаркетів «Сільпо», – ділиться планами пані Дудка.

Ті, кому внутрішнього ринку здасться мало, можуть спробувати свої сили за кордоном. Але, як запевняють експерти, експорт – дуже небезпечна затія. «Ми вже пробували поставляти розсаду за кордон, але це виявилося невигідним справою, – пояснюють в ПП «Варіант». – Дуже клопітно розмитнювати такий товар, карантинна інспекція кілька днів буде тримати фуру закритою, поки не переконається в безпеці її вмісту, а за ці дні розсада може зіпсуватися. Тому, враховуючи бурхливий розвиток овочівництва в Україні, немає більш привабливих ринків збуту, ніж наш, за винятком хіба що російського».

Підтверджує це і пан Куликов: «Експорту і імпорту розсади овочів майже немає. Причина в тому, що при перевезенні на великі відстані, вона може постраждати. Крім того, часто виникають складнощі з проходженням контролю – карантинна служба запросто може затримати товар, і потім замість вигоди доведеться підраховувати збитки».

У сусідів

Виробники розсади у всьому світі прагнуть вирощувати як можна більше продукції за короткий час, намагаючись максимально виключити з процесу людський фактор. Зокрема, економити час і ресурси допомагає вирощування розсади в горщиках малого розміру. Наприклад, в Японії був розроблений спосіб виробництва під назвою paperpot, при якому розсаду у паперових горщиках діаметром 2 см і висотою 13 см висаджують зі швидкістю 0,5 га/год за допомогою автоматичної рассадопосадочной машини.

Подібну систему розробили і швейцарські фахівці: розсаду вирощують в горщиках на субстраті, прикріпленому на відстані одне від одного до спеціальної паперової стрічки, покритої з одного боку шаром поліетилену і згорнутої в рулон. При цьому высевание насіння в горщики проводиться автоматично. Процес налагоджений таким чином, що спеціально розроблену посадкову машину, керовану одним людиною, завантажують рулонами з розсадою і при поступовому розгортанні рулонів стрічки з горщиками укладаються в грунт. Застосовуючи цю технологію, виробник може висадити до 6 га за день.

Тепличні створення

Виробництво, так само як і продаж розсади, носить сезонний характер. Зокрема, для деяких сортів рослин насіння потрібно висівати вже в перших числах січня. «Сезон вирощування розсади в Україні триває недовго, максимум два місяці – з кінця зими до початку весни, – пояснює Юрій Куликов. – Виробляти ж овочеву розсаду, як і самі овочі, восени або на початку зими у нас невигідно з-за великих витрат на опалення. Фактично для отримання ранньої продукції в Україні умов немає».

Причина в тому, що вирощені взимку овочі занадто дорогі для споживача, тому фермери не зацікавлені купувати розсаду у грудні. Примітно, що від холодів менш залежні виробники з південних регіонів. «У них раніше теплішає, а значить, є можливість раніше посіяти, виростити і продати свою продукцію», – зазначає пан Куликов.

Варто зауважити, що, на думку деяких фахівців, технологія вирощування розсади в Україні помітно відрізняється від європейської. «Перш за все із-за того, що в нашій країні розсада, як, власне, і самі овочі, в основному виробляється в селянських господарствах, – міркує Олег Холодняк. – При такому положенні справ говорити про впровадження нових технологій не доводиться. Хоча зараз для цього є всі умови – без проблем можна придбати якісне обладнання. Єдина складність – пошук інвесторів, готових вкласти гроші в організацію такого бізнесу».

Тетяна Дудка в свою чергу переконана, що не варто окремо розглядати поняття «зарубіжна» і «вітчизняна» технології. «Приміром, у Голландії одні господарства вирощують розсаду на стелажах, а інші – на теплій підлозі, одні використовують торфоперлитные суміші, інші – кокосове волокно, застосовують одні одноразові полістиролові касети, інші – багаторічні пінопластові.

Так само і в Україні: кожен виробник вибирає вподобану йому технологію. Ключова відмінність тільки у висоті теплиць. Європейські теплиці вище, що полегшує контроль мікроклімату, але при цьому дуже сильно здорожує вартість конструкції, – роз’яснює директор ПП «Варіант». – І якщо говорити про відмінність технологій, то мова, швидше за все, про те, що способи вирощування розсади цибулі відрізняються від методів вирощування розсади томата або солодкої кукурудзи і брокколі».

Вегетаріанський розрахунок

Приклад деяких виробників підтверджує, що при правильному підході вирощування розсади може стати надприбутковим бізнесом. Але, як не крути, на старті доведеться неабияк розщедритися.

«Сьогодні ринок розсади конкурентний, і навряд чи можна увійти в нього, почавши з дерев’яних теплиць, – підкреслює Тетяна Дудка. – Вартість 1 га розсадних теплиць, прийнятних за снего – і вітростійкості, з системою опалення і зрошення становить від $300 тис. до $1,5 млн. Кінцева сума залежить від типу теплиць, – плівкові або полікарбонатні, на газовому опаленні чи на вугіллі. Левову частку витрат у структурі собівартості займає саме опалення, а також субстрати, касети і амортизація теплиць.Правда, якщо ви топите вугіллям або немає автоматичної лінії посіву, то в список ключових витрат увійде і оплата ручної праці».

За словами пані Дудки, строк окупності та рентабельність підприємства залежать насамперед від рівня застосовуваних технологій: «Якщо рентабельність вирощування овочів визначається в першу чергу врожайністю, то рентабельність виробництва розсади – відсотком отриманих рослин від кількості посіяних насіння. За багато років роботи ми довели цей показник до 92-95% залежно від видів овочевих культур. Це дозволяє успішно конкурувати з іншими виробниками».

За словами Юрія Куликова, з звичайній плівковій теплиці площею 500 кв. м можна отримувати до 45 тис. шт. розсади. «У минулому році вартість розсади коливалася від 50 коп. до 1 грн за штуку. Тобто, продавши цю розсаду, можна заробити від 22,5 до 45 тис. грн, – підраховує фахівець. – Але, враховуючи той факт, що розсада вирощується тільки два місяці в році, будувати теплицю виключно під неї невигідно. Доцільніше в цій теплиці після виробництва розсади вирощувати овочі. На 500 кв. м потрібно залишити 1,8 тис. рослин. Таким чином, теплиця буде приносити прибуток до вересня-жовтня».

Починати ж підприємці рекомендують з тієї розсади, яка користується найбільшим попитом у конкретному регіоні. Відповідно, і технології потрібно підбирати під заплановану продукцію. «З точки зору застосовуваних технологій найбільш вигідно вирощувати один вид розсади. Але споживачам потрібен широкий асортимент, тому доводиться постійно працювати над запровадженням у виробництво все нових і нових видів розсади, – ділиться досвідом Тетяна Дудка. – І, звичайно ж, в цьому бізнесі дуже сильно проявляється правило: спочатку ти працюєш на ім’я, а потім ім’я працює на тебе.Отже, новачкові буде дуже складно забезпечувати збут, так як вимогливий споживач звик довіряти виробникам з ім’ям і позитивною репутацією».

Допомагайте, не заважаючи

На жаль, в Україні аграрний бізнес не на тому рівні, коли фермер може вивести з обороту сотні тисяч умовних одиниць, щоб оплатити будівництво теплиць. А якщо бути відвертим, то і кілька десятків тисяч гривень вилучити з обігу нашим аграріям дуже складно.

Тому підприємці і не вирішуються заповнювати щодо вільну нішу по виробництву овочевої розсади. Полегшити фінансовий тягар фермерам збиралося уряд, пообіцявши в минулому році відшкодовувати з бюджету до 50% коштів, витрачених на будівництво теплиць, на конкурсній основі. Передбачалося, що розраховувати на підтримку зможуть якраз виробники овочів і овочевої розсади.

Але, як зауважила Марія Колесник, на практиці все виходить по-іншому. «Процедура відшкодування коштів на будівництво теплиць дуже складна, і не факт, що гроші будуть виділені. Це незахищені статті бюджету, тому кожен рік, виходячи з доходів бюджету, відбувається перегляд призначених на ці цілі коштів. Та й взагалі великий ризик – розраховувати на дотації при виробництві розсади. Насамперед потрібен стимул у вигляді зростаючого попиту. Якщо буде зростати попит, звичайно ж, зросте і пропозицію», – заявляє аналітик.

Самі ж виробники розсади підтримки від влади давно не чекають. «Якщо чесно, не вважаємо її необхідною. Єдине, чим уряд може допомогти, так це полегшити процедуру отримання довгострокових кредитів для початківців», – вважає Тетяна Дудка.

Крім доступних кредитів стимулом для розвитку ринку могло б стати залучення інвесторів у цю нішу. «Дивно, що при високому попиті і відсутності конкуренції інвестори не звертають уваги на цей ринок. Приміром, до нас приїжджали ізраїльські фахівці по розсаді і дуже здивувалися, коли з’ясувалося, що при великих обсягах вирощування овочів в Україні так мало підприємств з виробництва розсади», – дивується Олег Холодняк.

Хоча, швидше за все, проблема тут у відсутності чітких правил гри на ринку. «У галузі немає стабільності. Ось, наприклад, минулої зими капуста в магазинах коштувала 12-15 грн за кг, а в цьому не дотягує до 1 грн. Якби була стабільність, думаю, інвестори частіше звертали б увагу на ринок розсади. Тоді і новим гравцям можна буде на щось розраховувати», – резюмує Юрій Куликов.

Напишіть відгук