Незважаючи на сезонність, квасний бізнес продовжує стрімко розвиватися і завойовувати ринок.
Аномально спекотне літо, активні рекламні компанії виробників, які пропагують цей споконвічно український напій, так і те, що в квасі відсутні барвники та ароматизатори, збільшують число шанувальників і прихильників квасу.
Попит, як всім відомо, народжує пропозицію. Попит на квас нині високий, як ніколи, і, отже, квасний бізнес – це саме та сфера, в якій можуть вельми і вельми як середні, так і дрібні підприємці і виробники. Нестерпна літня спека пробуджує не менш нестерпну спрагу. А що може бути кращим способом для її втамування, ніж склянку пінного напою?
Для того щоб почати квасний бізнес, спершу необхідно визначитися в якості кого ви будете виступати (продавця або виробника), і розраховуєте заробляти сезонно або цілорічно.
В залежності від обраного шляху можна орендувати бочки або термоцистерны , або торгувати квасом цілий розлив з кег. Ну, або виробляти напій самостійно.
Найбільш простим і доступним є метод торгівлі квасом «з коліс». Цей метод дозволить підприємцю «вписатися» у бізнес і розвиватися далі, у відповідності з власними інтересами і можливостями. Готуватися до вуличної торгівлі слід починати ще взимку.
Необхідно заздалегідь подбати про наймання працівників, домовитися про місця для встановлення торгових точок, і обрати виробника квасу. До найбільш популярним виробникам нерідко шикуються черги.
Потім необхідно отримати дозвіл СЕС на здійснення торгівлі квасом. Для цього потрібно заздалегідь зібрати відповідні сертифікати як від виробників обладнання, так і самого квасу. І, природно, придбати або орендувати квасні бочки. На сьогоднішній день на ринку є як традиційні класні бочки, так і сучасні термоцистерны.
Якщо в старих квасних бочках напій може зберігатися не більше двох діб, то в цистернах квас не псується і не втрачає своїх властивостей до п’яти днів. Але, купувати старі жовті бочки не вигідно.
Мало того, що «втрати» напою в них неприпустимо великі, так і догляд за ними важкий. Вони, зокрема, вимагають щоденного миття. Та й СЕС вельми і вельми несхвально ставиться до самого факту торгівлі з бочок. У багатьох регіонах вже заборонена вулична торгівля квасом з таких бочок.
З персоналом ж питання більш серйозний. Працівники повинні мати на руках діючі санітарні книжки. До того ж важливий такий показник, як надійність і сумлінність працівників, так як у великих містах більшість сезонних робітників – приїжджі, то нерідкі ситуації, коли працівник до кінця дня просто «випаровується» разом з виручкою.
Щоб не опинитися в такій ситуації, на роботу краще не приймати іногородніх, а також осіб з явно вираженою алкогольною залежністю. Не варто також наймати похмурих і непривітних продавців. Найкращими продавцями вважаються бажаючі підзаробити школярі або пенсіонерки з прилеглих у торговій точці будинків.
Найбільш зручним способом оплати є процентна ставка від обсягу продажів, плюс якась фіксована сума «за вихід». Режим роботи бочок десь з 8-ї ранку до 8-9 вечора. У дощову та прохолодну погоду бочки, як правило, не виставляють. Виставляти квасні точки починають вже в травні, а закінчується сезон десь наприкінці вересня – у жовтні. Все залежить від клімату в регіоні і від погоди.
Для того, щоб уникнути проблем із перевіряючими органами, необхідно кожну торгову точку обладнати повною інформацією про власника, вказати дані ІПН, номер свідоцтва, дані про виробника напою, ПІБ продавця, і вказати номери телефонів для вирішення конфліктних ситуацій.
Також торгова точка повинна бути укомплектована тарою для використаних склянок, парасолькою і стільцем для продавця. Також слід продумати і місця розташування торгових точок.
Зрозуміло, що найбільш вигідними будуть ті місця, де є висока прохідність. Парки, сквери, набережна, зупинкові комплекси, ринки. Важко придумати в сучасному місті місце, де б «не пішла» торгівля квасом. Хіба що якийсь богом забутий пустир. Нерідко класні точки ставлять і вздовж доріг у промзоні або за містом.
Відпускна ціна заводу виробника становить близько семи гривень, роздрібна ж ціна за літр квасу – близько 22-х. Навар виходить майже 200%. Тому при грамотно організованому підході, квасний бізнес може навіть за сезон принести досить непоганий дохід.
Сьогодні у традиційних жовтих бочок з’явилися дуже серйозні конкуренти, які незабаром витіснять бочки з ринку. Називаються ці конкуренти – кеги. Кеги зазвичай мають ємність від 30 до 50 літрів, і квас у них може зберігатися до чотирьох місяців.
Також кеги набагато зручніше бочок і в плані доставки напою на торгові точки. Якщо бочку необхідно чіпляти й транспортувати до виробника, витрачаючи бензин, і оплачуючи водієві кілька рейсів, то кеги однієї ездкой забезпечують відразу кілька точок.
А це дозволяє при підвищеному попиті збільшити оборот, і відповідно прибуток. Та й у тому випадку, якщо напій залишиться непроданим сьогодні, то в кегах він не втратить своїх властивостей до завтрашнього дня гарантовано. Торгова точка виглядає просто – столик або візок з підставкою, зверху закріплений охолоджувач «Примакс», обладнаний двома кранами, а на підставці стоїть безпосередньо кега.
Охолоджувач дозволяє підтримувати потрібну температуру напою, не дає йому нагріватися, на відміну від бочок, в яких квас до кінця дня видихається і доходить до температури навколишнього середовища.
Іншим способом заробітку на квасі є власне виробництво. Рентабельність квасного виробництва в середньому перевищує 100%, а при грамотному веденні справи, може принести підприємцю і всі 300% прибутку в рік. При вкладанні суми, еквівалентної приблизно ста тисячам доларів, дохід підрахувати неважко.