Ідея побудови плавучих будинків і життя в них
Побудова таких будинків може здатися чиїмось дивним жартом або невдалою ідеєю. 
Між тим, є європейське місто, в якому такий вид житла існує вже не одне десятиліття. Більш того, плавучі будинки там користуються неймовірною популярністю, і навіть є в певному сенсі елітними, оскільки ціна за квадратний метр у такому житло навіть за європейськими мірками є чималою. Ні, мова йде не про Венецію, яка напевно зараз спливла в пам’яті більшості наших читачів. Даний місто дійсно прославився своїми будинками на воді, однак там вони встановлені на статичних палях, які йдуть у грунт на глибину близько 12 метрів.Іншими словами, плавучими ці будинки не є.
А ось в Амстердамі, про який зараз піде мова, будинки дійсно схоже плавальним засобів – на одному і тому ж місці їх утримують тільки якоря, але при необхідності їх можна підняти, переплисти в інше місце і пришвартуватися на ньому.
Будинки на плаву
Особливу актуальність в Амстердамі плавучі будинки стали отримувати в останні роки, і це обумовлено не стільки прагненням до житлової екзотики місцевих громадян, скільки нагальною необхідністю. Це місто до теперішнього моменту вже забудований настільки щільно, що постійно прибувають туди іммігрантам і туристам доводиться шукати альтернативні види житлоплощі.
Втім, з’являтися перші плавучі будинки в Амстердамі стали ще задовго до цього. Так, після закінчення Другої світової війни місцеві жителі, чиє житло було зруйновано внаслідок бойових дій, та у яких не вистачало грошей на реставрацію колишнього або будівництво нового будинку, були змушені селитися у старих катерах і баржах, які у великій кількості були присутні тоді на міських пристанях.
З плином часу “плаваюче житло” втрачало імідж притулку для бідняків і починало набирати популярність навіть серед забезпечених жителів. Що, в свою чергу, не залишилося непоміченим міською владою, які в 60-х роках розробили проект кварталу на 18 000 будинків, половина з яких повинна була бути плавучими. Однак через бюрократичну тяганину і тривалих узгоджень будівництво його розпочалося лише в 1999 році, а в 2003-му туди стали поступово заселятися перші жителі. Даний містечко на воді отримав назву Айбург.
У кожному вже побудованому плавучому будинку Айбурга присутні всі зручності – електрика, газ, каналізація. Здебільшого всі вони мають по два поверхи, конструкція – або дерев’яна або пластикова, в основі – металеві каркаси, як слід зсередини утеплені (так що в холодну пору ніяких проблем з внутрішньобудинкової температурою немає).
Між будинками облаштовані свого роду “вулички” з металевих причалів, за якими можна прогулюватися і ходити один до одного в гості. При кожному будинку є невеликий причал, на якому господарі можуть тримати свою човен або катер. Більш того, у жителів Айбурга маються навіть невеликі дворики, міні-садки та дитячі майданчики. Це містечко на воді продовжує будуватися і розвиватися, і в майбутньому в ньому планують також розмістити супермаркети, розважальні центри, школи, кінотеатри, дитячі садки та інші неодмінні атрибути повноцінного міського кварталу.
Могли б плавучі будинки бути затребувані в нашій країні?
Що ж, з одного боку, демографічного буму і бурхливого припливу мігрантів у нас поки що не спостерігається, тому про будівництво цілих кварталів на воді, напевно, поки що говорити зарано. З іншого боку, у нас є:
- Регіони, в яких постійно зберігається ризик повеней. В такій місцевості будинки, які гарантовано не затопить, напевно, користувалися б активним попитом.
- Люди, що люблять і тягнуться до природи, не бажають укладати своє життя в оточенні, як мовиться, “бетонних джунглів”. Будинок на воді для них напевно буде справжнім порятунком.
- Підприємці, які бажають відкрити кафе, ресторан, нічний клуб, міні-готель або інше невеликий заклад, яке б відрізнялося якийсь “родзинкою”, було б несхожим на інші.
Напевно бізнесменам припала б до смаку ідея орендувати приміщення на воді під свій проект. Адже є ж плавучі лазні, так чому ж не можуть існувати і інші плавучі закладу?