1 жовтня 1996 року в звіті бюро EIR (Executive Intelligence Review) з німецького міста Вісбадена з’явився матеріал під назвою «Резюме мега-спекулянта Джорджа Сороса».
Багато фахівців і донині вважають цю людину руйнівником Англійського банку, який не зміг йому протистояти. Для того щоб розібратися в такому питанні як «проблема Сороса» у Східній Європі і інших країнах, необхідно детально простежити весь шлях його прихованої діяльності.
Вирішальною подією для Банку Англії став крах всієї обмінної системи Великобританії у вересні 1992-го, коли фахівці цієї фінансової організації визнали, що всі їх зусилля стабілізувати ситуацію безуспішні. Тоді-то і з’явилася раніше невідома персона фінансового світу Джордж Сорос, який публічно заявив, що зміг заробити $1 млрд. на спекуляціях проти Британського фунта.
Народився в Угорщині, де і перечекав війну за фальшивими документами, після закінчення якої кілька років провів в Англії, а потім відправився підкорювати Америку, ставши її повноцінним громадянином. В даний час Він живе в Нью-Йорку, але це зовсім не говорить про те, що він за людина і чим займається. Після першого публічного заяви Сорос неодноразово намагався впливати на світові фінансові ринки і в деяких випадках йому це вдавалося.
Так, у березні 1993 року, він, пославшись на внутрішні джерела, заявив, що ціна на золото різко поповзе вгору, так як Китай планує закупити великі обсяги даного дорогоцінного металу для підтримки стрімкого зростання економіки. Своєю аферою він штучно підвищив вартість злитків на 20% всього за 4 місяці. Потай від усього світу Сорос разом зі своїм приятелем стали потихеньку продавати наявне у них в запасі золото, витягуючи з цього максимум прибутку.
Наступним його кроком стала заява про підготовку розпродажу Німецьких урядових облігацій і покупки французьких цінних паперів. Своє припущення він розмістив у відкритому зверненні до редактора лондонської газети Times Анатолю Калетскому під назвою «Вниз з D-маркою!». Потім були атаки Сороса на національні грошові одиниці Таїланду, Малайзії, Індонезії та Мексики, які тільки починають виходити на світові фінансові ринки. Відсутність досвіду у цих країн дозволяє маніпулювати діями, маючи значний капітал в особистому розпорядженні.
При цьому кожна його дія сприймається як приклад для наслідування, адже його приймають не за афериста з великими амбіціями, а за справжнього професіонала в області фінансових питань. Не секрет, що Сорос представляє інтереси багатьох аристократичних і королівських династій Європи, які головним чином представлені в Британському Будинку Віндзорів. Вони отримали назву «Клуб Островів», який з’явився відразу ж після аварії Британської імперії після Другої Світової Війни.
Головним центром учасників цієї спільноти став Лондон, де Сорос став найбільш публічною особою. Ще однієї знаменитої династією, яка звикла приймати рішення за інших, вважається родина Ротшильдів, яке допомогло Джорджу Соросу почати свою кар’єру.
По суті, людина, про яку ми зараз говоримо, це фінансовий оператор світового масштабу, який спекулює на найбільших фінансових ринках через свою офшорну компанію «Quantum Fund NV», що вважається приватним інвестиційним фондом. Згідно з деякими даними хеджевий фонд цієї компанії налічує близько $11-14 млрд. інвесторів, однією з яких є британська Королева Елізабет.
Сорос зареєстрував свою компанію в офшорі на Нідерландських Антильських островах, що дозволяє йому легально уникати сплати податків і тримати в секреті від фінансистів справжні цілі і способи використання їх коштів. Всі 99 членів його фонду є представниками різних країн світу, але тільки не США, про що Сорос подбав спеціально. До речі, сам фінансовий геній» є лише радником при «Quantum Fund» і не входить навіть в раду управління.
Дуже цікаві взаємини Сороса і Ротшильда, адже вони обидва приховують особиста співпраця. Історія їхніх взаємин почалася під час Другої Світової, коли вони всіма силами підтримували міф про власну незначущість. Вони витрачали великі кошти на створення іміджу заможних, але тихих і спокійних багатіїв.
За відомостями, які залишилися в розпорядженні співробітників ЦРУ, після відходу з роботи, саме за допомогою «тихих» інвесторів Соросу вдалося зібрати свій капітал в $10 млрд. завдяки яким йому і вдалося підірвати стабільність Європи у вересні 1992 році.
Варто відзначити і економічну освіту самого великого фінансового афериста всіх часів і народів. Сорос почав своє навчання в Лондонській Школі Економіки при Карлі Поппере і Фрідріха фон Хайеке. Саме в цей час він став проявляти свої неабиякі пізнання в даній області, які будувалися в першу чергу на маніпуляції думкою оточуючих його людей. Потім він обзавівся зв’язками з сером Джеймсом Голдсмітом і Лордом Ротшилдом, які завжди були наближеними британського істеблішменту Тетчера. Під час махінації 1992 року, коли Сорос заробив $1 млрд. і надав неоціненну послугу Тэтчеру, який зацікавлений у послабленні економічної стабільності європейського континенту.
Саме ці вектори стали основою британської геополітичної стратегії з початку 1904 року, що має безпосереднє відношення до Німеччини і Україні, а також цілого ряду країн Східної Європи. До речі, не всі вважали Сороса шахраєм, так, наприклад, журнал Time називав його «сучасним Робін Гудом», який грабував багатіїв в ім’я бідних країн східної Європи та Україні. При цьому висока оцінка давалася майстерності і знань в області фінансів, якими він, безумовно, має.
Журналісти цього видання стверджували, що Сорос весь прибуток від кожного заходу використав для підтримки пост-комуністичних економік і створення «Відкритого товариств» на всьому просторі колишнього Радянського Союзу та Східної Європи.