Рейтинг статьї
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 голосів, в середньому: 5 із 5)
Героїв Севастополя 03061 Україна, Київ
Історії успіху

Історія розвитку Ощадбанку Росії

Історія Ощадбанку розпочинається з 1 березня 1842 року. Саме в цей день у Петербурзі, столиці Російської імперії відбулося відкриття першої ощадної каси.

перші ощадні книжки були надруковані на восьми сторінках щільного паперу з водяними знаками. Водяний знак зображував годує пташенят пелікана – емблему Виховного будинку. Ця емблема була зображена й на титульній сторінці книжки, на якій знаходилися і всі відомості про особу власника. З тих часів ощадна книжка змінилася досить незначно.

Змінилася емблема, і практично все інше залишилося без змін. Так само, як і майже 150 років тому на внутрішніх сторінках розташовані відомості про що вносяться і знятих суми. От тільки розмір мінімального внеску тоді становив 50 копійок, а максимальний був обмежений 300 карбованцями, і за один раз не можна було покласти на ощадкнижку більше 10 рублів. Зараз же мінімальний внесок для відкриття ощадкнижки становить 10 рублів.

В період з 1862-го по 1985-й рік у країні відбувалися бурхливі й стрімкі зміни. Зокрема, скасування кріпосного права спричинила за собою розшарування суспільства, поява нових класів і соціальних груп. Почало складатися «третій стан». Та все більш актуальним стає питання про становлення кредитної системи. Держава стає на бік підтримки приватних кредитів.

Прийняті в 1872 році «правила і порядки відкриття приватних і громадських установ кредитного спрямування» викликали величезний сплеск банківської активності. За порівняно невеликий період з 1869 року по 1873 рік у країні відкрилося більше 30 банків. Нові банки і каси виявилися надзвичайно затребувані серед населення, так як відкриті при поштових відомствах каси працювали і в будні дні і у вихідні та у свята. Єдине, чого не вистачало банківській системі країни, так це добре навчених кадрів.

А ось фабрично-заводських кас було відкрито всього 14. Так як за чинним тоді законодавством, Державний банк мав право відкривати свої філії при заводах і фабриках лише за згодою їх власників. Але власник, як заводу, так і фабрики мав у власності, крім самого виробництва, ще і безліч торгових і розважальних точок і закладів. І йому було вигідніше, щоб робітники не клали гроші на ощадні книжки, а витрачали їх в заводських лавках і магазинах.

Так і в тих випадках, коли дозвіл було отримано, і при фабриці відкривалася ощадна каса, робочі вельми неохоче несли в неї свої гроші. Прихід до влади більшовиків у 1917 році спричинив за собою кардинальні зміни, як в галузі політики, так і економіки. «Диктатура пролетаріату» націоналізувала землю, фабрики, заводи, транспорт і банки. Особливий декрет уряду більшовиків від 23.12.1917 року заборонив всі операції з цінними паперами.

Була ліквідована іпотека і закриті всі іпотечні банки в країні. Анулювалися всі страхові поліса і компанії. Всі комерційні приватні банки перейшли у власність нової держави – Радянської Росії. І стали називатися Народний банк РРФСР. Наказали довго жити і ломбарди, різноманітні кредитні кооперативи, товариства взаємного кредитування і так далі.

Також 21.01.1918 року ВЦИКом був прийнятий декрет, в якому йшлося про те, що всі зовнішні і внутрішні борги Царської Росії відтепер визнані анульованими, а банківські купони визнані неплатоспроможними і не підлягають оплаті. А ось ощадні каси ліквідовані не були, вклади продовжували прийматися, а відсотки нараховувалися раніше. Але держава оголосило себе в праві на свій розсуд вилучати, тобто конфісковувати вклади, які вважаються «нетрудовими доходами».

А оголосити «нетрудовими» можна було абсолютно будь-які джерела заробітку. І найголовніше нововведення влади полягало в тому, що відтепер перестало існувати непорушне перш правило як «таємниця вкладу». Сама ощадна система була зруйнована майже вщент, так як свирепствовавшая нестримна інфляція практично звела до нуля всі зроблені до революції вклади населення. Для того, щоб хоч якось вийти з економічної, політичної та фінансової кризи урядом була прийнята Нова Економічна Політика (НЕП).

Були відновлені кредитні установи, які з’явилися позичково-ощадні товариства. Почав відновлюватися ринок. У 1921-му роки був заснований Державний банк і проведена грошова реформа. А 26.12.1922 року були відкриті ощадні каси, які за тодішньою «моді» стали іменуватися «трудовими касами».

Ці вже суто радянські каси були покликані, на відміну від дореволюційних, не стільки зберігати і примножувати вклади населення, скільки використовувати їх для індустріалізації країни. Також на ощадкаси була покладена нова для них обов’язок щодо виплати трудових пенсій, прийом комунальних платежів, видача заробітної плати робітникам і службовцям, продаж облігацій державної позики, оформлення акредитивів і виконання грошових переказів.

Велика Вітчизняна війна внесла свої корективи у вже майже налагоджену схему дії ощадкас. Понесені в перші ж дні війни гігантські фінансові втрати поставили державу перед завданням про те, щоб готівкові гроші, що лежать на ощадкнижках населення не було «вийнято» з грошового обігу країни.

Але масове зняття грошей населенням зі своїх ощадкнижок в свою чергу викликало б повну дестабілізацію фінансової системи Радянського Союзу. Саме тому на другий день війни уряд ввів жорсткі обмеження на суми видачі вкладів. Приватні особи тепер мали право знімати зі своєю ощадкнижки тільки по 200 рублів на місяць.

Це обмеження діяло так 1944. Вельми характерним для тієї епохи є той факт, що за час війни загальний обсяг вкладів населення не тільки не зменшився, а зріс, що можна пояснити як фінансовою стійкістю системи, так і патріотизмом громадян, які прагнуть зберегти наявні кошти до Перемоги.

У повоєнний час всі функції ощадкас були відновлені. І система стабільно проіснувала до 1988года, коли Державні трудові ощадні каси були перетворені в Ощадбанк СРСР.

Напишіть відгук