Рейтинг статьї
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 голосів, в середньому: 5 із 5)
Героїв Севастополя 03061 Україна, Київ
Історії успіху

Історія створення соціальної мережі «ВКонтакте»

На самому ресурсі можна знайти інформацію про те, що історія ВКонтакте почалася влітку 2006 року, коли після семирічної перерви нарешті зустрілися колишні однокласники Павло Дуров і…

Причому зустрілися вони по чистій випадковості. І саме для того, щоб перетворити випадковість в закономірність, вони вирішили створити Інтернет-ресурс на якому змогли б знайти один одного всі колишні однокласники і однокурсники, яких життя розкидало не лише по різних містах, але і по різних країнах.

Сам Павло Дуров починав з того, що займався розробкою, створенням та адмініструванням студентські веб-проекти – різноманітні форуми, блоги і спільноти.

На яких акумулювалися матеріали до сесій, збиралися і систематизувалися екзаменаційні відповіді і рішення. Ці сайти користувалися прямо таки шаленою популярністю в період сесій.

А головною їх особливістю була абсолютно некомерційна спрямованість, але до літа 2006 року Павло закинув свій проект durov.com і цілком присвятив себе розробці і просуванню ВКонтакте.

ВКонтакте являло собою тоді базу даних анкет студентів і випускників різних вищих навчальних закладів. Сайт був призначений для того, щоб і студенти і випускники не втрачали один одного їх виду, а продовжували спілкуватися і розширювати своє коло спілкування з близькими по духу та інтересам співрозмовниками.

Ні, Павло зовсім не був новатором і першовідкривачем у справі віртуального спілкування. Таких проектів, блогів і форумів в Інтернеті було і є достатня кількість. Новаторство Павла полягало в тому, що саме він першим ввів у графі Реєстрація такі поля як ПІБ, фото, назва внз, факультет, кафедра, роки надходження-випуску.

До цього не те що колишні, а й нинішні однокурсники і навіть одногрупники могли місяцями спілкуватися у віртуальному просторі, дружити, навіть заводити віртуальні романи, часом не підозрюючи про те, що вони ледь не щодня бачаться в реальному житті на лекціях, семінарах, сесіях.

Адже їхні реальні імена були приховані за ніками, а фотографії за аватарками. Але «скористатися» такий «послугою» зважилися не багато. Адже першою і самою головною привабливою рисою Інтернету була повна анонімність користувачів.

Повернувся з Америки друг Павла, познайомив його з проектом, призначеним для американських студентів, тоді ще абсолютно невідомим в Росії Фейсбуком (Facebook).

Сам Facebook був зроблений за образом соціальних мереж. В якості логіна для входу використовувалася електронна пошта, а замість ників і аватарок були тільки реальні імена та фотографії.

Але американська модель не годилася для Росії насамперед тому, що в Америці реєстрація проходила за електронною адресою, який видавався студенту самим університетом.

Тоді Павло вирішив створити аналогову систему, але адаптовану для Росії. Багато часу було витрачено на те, щоб зібрати величезну базу даних, що включає в себе не тільки назви всіх внз країни, але і їх факультетів і кафедр.

Було перелопачено море довідників міністерства освіти, переглянуто безліч сайтів, задіяні як особисті зв’язки, так і «друзі друзів сусідів», але так як розробники розуміли, що «не можна осягнути неосяжне», і охопити своєю увагою абсолютно все відносно невеликі і приватні вузи країни просто нереально, та до того ж кількість їх постійно зростала, була введена можливість самостійного додавання назви навчального закладу в базу даних ресурсу.

тобто, якщо користувач раптом не знаходив свою «альма-матер» в готовому списку, він міг швидко виправити цю несправедливість, ввівши ім’я рідного навчального закладу самостійно. Відтепер його рідний вуз назавжди ставав занесеним в базу проекту.

Звісно, не обійшлося без накладок і відвертих «пошутилок». Заглянув на сайт непідготовлена людина був би просто здивований кількістю вузів, які мають або абсолютно однакову назву, або відрізняється всього на один або два символи. А кількість учнів і випускників таких загадкових спеціальностей, які готували «кафедри аццької жерсті» і «кафедри аццкого відпалу» могло просто поставити в глухий кут будь-якого, хто раніше не мав справи з російським Інтернетом.

Багато сил і часу було витрачено і на пошук адекватної назви для проекту. Авторам хотілося, щоб назва була в один і той же час і оригінальним, і легко запам’ятовується, і максимально чітко відображало саму його суть.

перший і очевидний варіант – пов’язати назву зі студентством, був відкинутий з тієї простої причини, що пора студентства минуща. Кожен студент рано чи пізно стає випускником і фахівцем.

А суттю проекту була підтримка зв’язків між колишніми однокурсниками, які б змогли за допомогою ресурсу залишатися в контакті між собою і після закінчення я вузу.

Саме тому назва ВКонтакте відразу і довелося по душі майже всім учасникам розробки. Примітно те, що це назва сподобалося всім, крім самого Павла, який, до речі, і був автором «бренду». Ну, та час швидко розставив все на свої місця. Назва прижилася і бадьоро крокує по просторах мережі.

У вересні 2006 року у проекту з’явилися перші користувачі. А в жовтні вже працювали самі основні сервіси сайту. Били запущені – простий і розширений пошуки по базі даних вузів, шкіл та інших навчальних закладів. Була введена можливість отримувати і відправляти особисті повідомлення, створювати фотоальбоми, з’явилася можливість позначати фотографії своїх друзів.

Потім були додані можливості вступу в групи, призначення зустрічей і замітки. Але потрапити ВКонтакт тоді можна було лише за запрошенням когось з учасників системи.

Це обмежувало «коло посвячених», і за численними проханнями і вимогами була відкрита вільна реєстрація на проекті. Ця подія викликала настільки бурхливий приплив бажаючих вступити в контакт», що сервер не витримав. І Павлу довелося в терміновому порядку нарощувати потужності.

Але про сайт знала в ті часи дуже обмежена кількість людей, і однією з самих основних завдань розробників було залучення в проект ще не охоплених вузів.

Саме з цією метою був оголошений розіграш Apple iPod nano, Apple iPod video, Apple iPod Shuffle і інших призів. Цей розіграш викликав ще один лавиноподібний потік зареєстрованих учасників. І на сьогоднішній день ВКонтакте є самим популярним і відвідуваним ресурсом на всій території СНД.

Не обійшлося і без негативу, до 2009 року ВКонтакте займав не тільки перше місце по відвідуваності, але він також лідирувала за кількістю порнографічних матеріалів, спаму і відвертого «розлучення на бабки». Ходили чутки, що саме через ВКонтакте проводиться розшук злочинців, боржників і терористів. На адиминистрацию сайту подавали в суд за незаконне поширення інформації і видеопиратство (фільм «Острів»). Також творців неодноразово звинувачували в банальному плагіаті.

Але лавиноподібне зростання проекту залучав дедалі більшу увагу інвесторів. Павло отримував все більш і більш вигідні пропозиції про продаж ВКонтакте. Павло усім відмовляв, пояснюючи свою «дивну» поведінку тим, що цей проект з самого початку не замислювався як комерційний. Це здається безглуздим, адже при такій популярності і відвідуваності ресурсу, будь-яка розміщена на сайті реклама по кількості переглядів могла б приносити власнику кілька десятків тисяч доларів щомісяця.

Ні, повністю без реклами неможливо існувати, але реклама не служить основною метою проекту, вона допомагає тільки його існування. Як говорить сам Павло, «Я думаю, що концепція бізнесу, яка розглядає сайт тільки як засіб принесення прибутку, багато в чому ущербна. Вона здатна породити посередній продукт, але ніколи не зробить його першокласним або культовим.

Його творці не вкладуть у нього тих душевних сил і фанатизму, які не купуються за гроші, але які необхідні. Якщо шукати аналогію, до сайту потрібно ставитися не як до “інвестиції засобів”, а як до дитини, якого треба розвивати і за яким треба доглядати. Тому я часто працюю більше 14 годин на добу – час, який я не присвятив би ніякому бізнес-проектом ні за які гроші.

Треба сказати, що серед нас, людей, які вкладають інтелектуальні і матеріальні ресурси в розвиток сайту, є досить забезпечені люди. Але, що цікаво, найкращі й цікаві речі у житті не можна придбати за гроші.

Ми займаємося цим проектом не тому, що нам потрібні кошти, а тому, що нам це цікаво. Що стосується грошей, їх у нас цілком достатньо для життя, а також для підтримки і розвитку ідеї всеросійського сайту. Тому “продавати сайт” ми не збираємося».

Напишіть відгук