Рейтинг статьї
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 голосів, в середньому: 5 із 5)
Героїв Севастополя 03061 Україна, Київ
Історії успіху

Корпорація Sony та її історія

Сьогодні складно уявити когось, хто не чув про корпорації Sony – вона відома на весь світ, а її представництва розташовані на всіх материках. Що призвело Sony до такого успіху?

Найбільш банальна відповідь «грамотна бізнес-модель» в даному випадку абсолютно недоречний, тому що будь-яка бізнес-модель припускає наявність продуманого плану розвитку компанії, чого в Sony не було, принаймні на початкових етапах.

За всю свою історію існування, Sony неодноразово випереджали час, створюючи інноваційну продукцію, яка вплинула не тільки на економіку Японії, але і на якість життя у всьому світі. Перший транзисторний телевізор, система кольорового телебачення Trinitron, перший CD програвач, літій-іонний акумулятор, перший портативний касетний плеєр Walkman – це лише мала частина винаходів, що зробили істотний вплив на світову індустрію електроніки.

Зрозуміло, не можна бути першими не ризикуючи і, якщо Sony і був план, то ризик був його невід’ємною частиною. Ризик, експерименти, проби. Але почалося все з пристрасті однієї людини.

Масару Ібука

Масару Ібука виріс у місті Нікко, в ста кілометрах від Токіо. З дитинства він виявляв неймовірний інтерес до різним механізмам і розібрав на складові частини не один будильник. В юнацтві він захопився експериментами з радіоприймачами, що, у наслідку, допомогло йому поступити на електротехнічний факультет університету васеда.

Однокурсники, жартуючи, називали його «генієм-винахідником», і не без підстав: у 1933 році його дипломна робота з перетворення електричних сигналів в осцилографічної електронно-променевій трубці була удостоєна нагороди на промисловій виставці в Парижі. У Токіо Ібука-сан переїхав у 1945 році, одразу після закінчення війни. Там, в офісі без вікон, на третьому поверсі, постраждалого в бомбардуванні універсаму він заснував компанію Totsuken (Tokyo Tsushin Kenkyujo), яка на ранніх етапах, займалася налагодженням і модифікуванням радіоприймачів.

Адаптери, збільшують діапазон уловлюваних частот, користувалися величезним попитом. Незабаром, у японській національній газеті Asahi Shimbun, з’явилася стаття про молодої компанії Totsuken, і попит на їх послуги різко збільшився. Завдяки цій статті, про компанії дізнався старий друг Ібукі, Акіо Моріта, який пізніше переїхав в Токіо для роботи в Totsuken. Вже до кінця 1945 року компанія займалася постачанням лампових вольтметрів урядовим організаціям.

Сьомого травня 1946 року відбулася офіційна церемонія відкриття компанії, на якій були присутні всі її двадцять співробітників. Назву було змінено на Totsuko (Tokyo Tsushin Kogyo), а президентом був призначений вітчим Ібукі-сана, Тамон Маеда. В той день Ібука представив своїм співробітникам статут компанії, який актуальний і донині.

Мета Totsuko – створити вільну творчу середовище для молодих талановитих інженерів і налагодити виробництво високотехнологічних пристроїв вищої якості, які могли б приносити користь суспільству.

Капітал Totsuko, на той момент складав всього 190 000 йен, що за нинішніми мірками еквівалентно $400, а зарплату співробітникам Ібука виплачував з власних заощаджень. Компанія не могла дозволити собі покупку нових інструментів для роботи, тому все збиралося з матеріалів, знайденого в руїнах зруйнованого міста. Так, наприклад, паяльники і викрутки молоді інженери виготовляли з мотоциклетних пружин.

Незабаром було прийнято рішення розпочати роботу над першим звукозаписним пристроєм. Приблизно в той же час, один Акіо Моріти із США подарував йому рекордер, в якому використовувалася сталева стрічка для запису звуку. Пристрій відразу ж було розібрано співробітниками Totsuko і досконально вивчена, а молодий інженер Нобутоши Кихара доповнив рекордер підсилювачем.

Завдяки зв’язкам з союзними військами, Ібука і Моріта отримали ще один американський рекордер, на цей раз плівковий. Якість звуку, що витягається з плівки, було на порядок вище. Стало ясно, що і власний магнітофон компанії треба робити плівковим. Тоді постало серйозне питання про фінансування.

Акіо Моріта

Для початку розробки магнітофона, Totsuko була потрібна сума розміром у 300 000 йен, за якою друзі звернулися до хорошого друга Ібукі, Созабуро Точикаве. Перший експеримент з стрічкою обернувся невдачею – магнітофон видавав з себе один лише шум. Що не дивно: їх перша стрічка була паперовій, а магнітний порошок тримався на ній з допомогою клейкої пасти, виготовленої з відвареного рису. Проблему з напиленням вирішив інженер Кихара, коли, обсмажив на звичайній кухонній сковороді феритовий порошок, отримавши, оксид заліза.

Роботи над першим прототипом тривали, і вже у вересні 1949 року співробітники Totsuko виготовили свій перший магнітофон G-Type вагою 36 кілограмів і вартістю в $900. У зв’язку з цим виникли труднощі з продажем двадцяти виготовлених пристроїв.

З цього становища знайшов елегантний вихід Акіо Моріта – він переконав японський верховний суд придбати всю партію магнітофонів. Обидві сторони виявилися у виграші: суд заощадив, відмовившись від використання стенографісток, а Totsuko разом продали всю партію. Так, через два роки вийшла нова модель магнітофона – H-Type, яка була менше майже у два рази і важила вже тринадцять кілограмів.

Але Ібука добре розумів, що на магнітофонах зупинятися не варто, його цікавили нові перспективи. Прочитавши статтю про транзисторах в американському журналі, він відправився в США, щоб ознайомитись з американської аудіо технікою. Там він зустрівся з президентом компанії Nissho, Масаичи Нисикавой і його другом, Ямадою, які запропонували йому придбати патент на транзистори у Western Electric за $25 000.

Оскільки Ямада і Ібука швидко знайшли спільну мову, Ямада допоміг Totsuko укласти контракт з Western Electric, і компанія налагодила виробництво власних транзисторів. В майбутньому, саме це допоможе їм вийти на світовий ринок. Тоді Ібуці і прийшла в голову ідея робити радіо з використанням транзисторів.

В ті часи, навіть в США були тільки низькочастотні транзистори, придатні хіба що для слухових апаратів. Для виробництва радіо, необхідно було створити високочастотний транзистор. Для цього, один з провідних інженерів компанії, Казуо Івама відправився в Америку, де пізніше до нього приєднався Ібука-сан.

Вони разом відвідали фабрику Western Electrics і, зібравши інформацію, у липні 1954 року, Totsuko налагодили виробництво на заводі Sendai. Але, до цього моменту, ринок був переповнений ламповими радіоприймачами, а в грудні 1954 року, американська компанія Regency випустила перший в світі транзисторний радіоприймач TR-1.

Totsuko так і не вдалося стати першими в цій області. Це був важкий удар для компанії, тим більше що робота над їх власним прототипом підходила до кінця. Приймач TR-52 був завершений в січні і Моріта відразу ж почав збиратися для від’їзду до Америки на пошуки майбутніх партнерів. Він уже бував у США і раніше знав, що американці відчувають труднощі при вимові японських слів та імен.

Так, наприклад, Ібуку американці називали «Айбьюка», а вимовляти повна назва компанії, «Токйо Тсушин Когйо», ніхто і зовсім не брався. Тому Totsuko терміново потрібно було нове ім’я – просте у вимові, короткий і запам’ятовується. Їхню увагу привернуло слово «sonus» (звук, характер – лат.), від якого пошлислова «sound» і «sonic». Це слово скоротили до чотирьох букв – Sony.

За два місяці перебування в Америці, Моріта уклав контракт на поставку 1,000 мікрофонів і десяти магнітофонів, а велика компанія Bulova проявила інтерес до радіо TR-52. Вони хотіли замовити 100 000 приймачів, за однієї умови – пристрою будуть продаватися від їх імені: ніхто в США не чув про Sony.

Погоджуватися на ці умови Моріта не став: «Sony зараз знаходиться в тому ж положенні, в якому знаходилася ваша компанія п’ятдесят років тому. Через п’ятдесят років ім’я Sony буде відомо у всьому світі. Я змушений відхилити вашу пропозицію». Замовлення зірвався і, в квітні 1955 року, Моріта повернувся в Японію з порожніми руками.

Настав травень і Totsuko спіткала чергова біда – перша партія приймачів TR-52 була зіпсована. Через спеку пластикові сітки, встановлені поверх динаміків, почали плавитися. Партію довелося відкликати. Інцидент з пластиковими панелями послужив Ібуці і його команді хорошим уроком: не варто використовувати матеріали тільки з-за їх візуальних якостей. Їм потрібна була нова модель з більш стійкого пластика.

Партнери Totsuko наполягали на тому, щоб ті не виходили на ринок радіопристроїв, адже радіо було в 77% японських будинків. Випуск власного приймача приніс би їм збитки. Як не дивно, але саме ці дані і підштовхнули Ібуку і Моріту зазіхнути на, і без того переповнений ринок. Їх логіка полягала в наступному: «Якщо радіо є в будинку, це не означає, що воно є у людини». Вже у серпні в продаж надійшов TR-55 – перший комерційний транзисторний приймач в Японії.

На відміну від важких стаціонарних лампових приймачів, TR-55 був більш компактним, легким і працював від батарейок. Totsuko потрапили в точку – приймачі розхапували, як пиріжки. До кінця 1956 року, більше двох ста шкіл по всій країні закупили нові приймачі TR-81. У березні 1957 року, Totsuko випустили перший в світі кишеньковий радіоприймач TR-63. Можливо, американської компанії Regency і вдалося випередити Totsuko, випустивши перший транзисторний приймач, але в цей раз вони програли.

TR-63 був першим у світі кишеньковим радіо. Правда, кишеньковим його можна було назвати лише з натяжкою. Він був відчутно менше і легше TR-1, але в кишеню не влазив. Акіо Моріта цікаво схитрував і замовив продавцям сорочки з великими кишенями – тільки в них TR-63 і поміщався, виправдовуючи таким чином, свою назву.

Моріта знову відправився в США з метою пошуку нових дилерів. А, тим часом, біля офісу в Токіо було встановлено величезний знак вагою три тонни з неоновим логотипом Sony. Логотип обійшовся їм у двадцять мільйонів йен, в той час як весь капітал компанії, на той момент, становив сто мільйонів. Це не малі гроші, але, по волі випадку, логотип повністю окупив себе в новорічну ніч: головний телеканал Японії до ранку показував вид на Токіо і, на передньому плані красувалася величезна неонова напис Sony. Ібука був у захваті.

У січні Totsuko офіційно змінили ім’я на Sony. Що їх чекало далі? На який ринок вони планували вийти? Ібука не знав, але з надією дивився в майбутнє. Він відчував, що настала нова ера в історії компанії.

Напишіть відгук