1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 голосів, в середньому: 5 із 5)
Героїв Севастополя 03061 Україна, Київ
Поради

Правильне ставлення до невдач: 6 порад, як навчитися отримувати уроки з помилок

З невдачами кожен свого життя стикається щодня, адже невдача ― це стан, коли ми не досягаємо бажаної мети. Невдачі бувають великими і маленькими. Не прийшов вчасно автобус, і ми запізнилися на зустріч ― невдача. Перед нашим носом закрився магазин ― знову невдача. Не здали важливий іспит, не повчили потрібну роботу, поїздка відкладена із-за хвороби ― все це приклади невдач.

Людини, якого невдачі переслідують на кожному кроці, називають невдахою. Останнім часом нещасливих людей все частіше називають лузерами, що в перекладі з англійської означає «програвати, відступати». Лузер ― поняття більш широке, ніж просто невдаха, оскільки під цим образливим словом найчастіше розуміють людину, яка не досягла в житті успіху, соціально не відбувся.

Невдача ― поняття суб’єктивне, адже те, як ми сприймемо сталася подія, буде залежати від наших поглядів, уявлень і цілей. Одна людина засмутиться, побачивши в шкільному атестаті одну четвірку, тому що розраховував закінчити школу золотим медалістом. Інший же буде радий трійкам, оскільки побоювався, що його залишать на другий рік.

В чималому ступені наша оцінка події як невдачі, а людини як невдаху формується під впливом реклами і нав’язаних стандартів, що стали загальноприйнятими. Людини, що не має до 30-ти років машини, власного житла та престижної роботи, швидше за все, вважатимуть невдахою, хоча він може бути цілком задоволений своїм життям і жити в гармонії з собою.

Багатьом людям властиво бачити у своєму житті лише невдачі. Фразами на кшталт «Не з моїм щастям…», «Мені ніколи не щастить» людина заздалегідь програмує себе на невдачу. А адже хтось вірно помітив, що «як тільки ви починаєте говорити про те, що ви зробите в разі невдачі, ви вже невдаха».

Як правильно ставитися до невдач

1. Намагатися робити «розумні» помилки

Часом невдача ― це просто невдача, з якого боку на неї не подивися. І в ній винні ми самі, бо зробили дурну помилку. Її причиною стала наша безпечність, недбалість, неуважність, несерйозність і ін

Бувають помилки «розумні». Ми йшли до наміченої мети, працювали над собою, проводили експерименти, старалися, ризикували, але помилилися.

В якості прикладу можна навести американського винахідника Томаса Едісона. Його сучасники говорили про нього, як про людину, що має надзвичайно позитивне світосприйняття.

В той час багато займалися розробкою електричного джерела світла, але після невдач спроби припинялися. Едісон ж розглядав чергову невдачу як сходинку, що дозволяє піднятися вище і наблизитися до мети. Невдача означала, що усунуто ще одне неправильне рішення.

Він провів 10 тисяч невдалих експериментів, перш ніж домігся успіху. За його словами: «Я не зазнав невдачі. Я просто знайшов 10 тисяч шляхів, які не працюють».

Таким чином, здійснюючи «розумні» помилки, ми робимо кроки на шляху до успіху. Той, хто уникає невдач, уникає і успіхів.

2. Витягувати уроки з помилок

Простіше кажучи, не наступати двічі на ті ж граблі. Потрібно пам’ятати, що немає людини, яка б не робив помилок. Причому успішні люди роблять їх навіть більше, ніж невдахи, тому що в разі невдачі вони не опускають руки, а діють. Цим вони і відрізняються від інших: аналізують ситуацію, роблять висновки і працюють над помилками, намагаючись їх більше не повторити, сприймаючи невдачу як урок.

Адже потерпіти невдачу ще не означає стати невдахою. Кажуть, що справжній невдаха не той, хто впав, а той, хто, впавши, навіть не намагається піднятися.

3. Не перекладати провину на інших

Багато людей ні за що не зізнаються, що в невдачах винні вони самі. В їх невдачах завжди винен хтось інший: погода, обставини, поганий начальник, злий родич та ін. Про таких людей хочеться сказати: «Поганому танцюристу і ноги заважають».

Існує закономірність, що саме такі люди і стають невдахами. І вони залишаться такими до тих пір, поки не зрозуміють, що причину невдачі насамперед потрібно пошукати в своїх діях. Саме аналіз своїх дій дозволить в майбутньому уникнути подібної помилки.

4. Не займатися самобичуванням

Інша крайність ― «вбиватися» з приводу зробленої помилки, що призвела до невдачі. Гіперболізоване почуття провини ― неконструктивна почуття. Крім заниженої оцінки, стану пригніченості воно ні до чого не призводить. Людина замість того, щоб зосередитися на причини невдачі і пошуку рішення, як вийти із ситуації, копирсається в минулому і заганяє себе в глухий кут нескінченними роздумами, як би все добре склалося, вчини він інакше.

5. Вчитися на чужих помилках

Кажуть, що мудрий вчиться на помилках інших, розумний на своїх, а дурня і свої помилки нічому не вчать». Ми можемо скористатися досвідом мудреців, філософів, так і просто успішних людей для того, щоб не зробити помилки, яких можемо запобігти з їх допомогою.

6. Вірити в себе

Авраама Лінкольна називали великим невдахою. Його дитинство пройшло в бідності ― його батьки мали досить мізерні доходи. Він був 7-річною дитиною, коли за несплату родині довелося залишити своє житло. У школі він вчився не більше року, оскільки в цьому ж віці почав працювати.

У 9-річному віці він втратив матір. На юридичну освіту, про який він мріяв, у нього не було грошей. Зайнявшись бізнесом, він не раз ставав банкрутом. Зокрема, коли йому було 26 років, на ньому повисло великий борг, залишений його померлим діловим партнером. Цей борг він виплачував багато років.

У 28 років він отримав відмову, зробивши пропозицію подрузі, з якою довго зустрічався. Він тричі зазнавав поразки на виборах в Конгрес США, двічі в Сенат, а також як кандидат на пост віце-президента США. Із-за невдач йому довелося пережити нервовий зрив, але жодна з них не перешкодила йому досягти заповітної мети ― у 50 років він став 16-м президентом США.

Ще один приклад того, як варто ставитися до невдач ― той же Томас Едісон. Він вважав, що нещасливих людей не буває ― є люди, які занадто швидко миряться з невдачами. З ним же сталася ще одна ситуація, в якій у більшості людей опустилися б руки.

У 1914 р. на його фабриці ― справі всього його життя ― сталася пожежа, у якому вона згоріла мало не до фундаменту. Втрати були величезні, а страховка покривала лише третю частину. Впору стрілятися, але Едісон сказав собі: «Мені 67, але я ще не занадто старий, щоб почати все з нуля». Він взявся за її відновлення, побачивши у трапилася катастрофи нову можливість повністю змінити дизайн фабрики.

.

Таке прагнення досягти ідеалу нерідко приймає патологічну форму і може викликати нервовий розлад. «Досконалості немає меж», тому перфекціоніст рідко коли буває задоволений результатом. Радіти справжньому він не здатний, тому що його переслідує відчуття незадоволеності, недосконалості і нескінченний пошук ідеалу.

Жити простіше – значить навчитися приймати світ таким, який він є.

7. Не заганяємо себе в жорсткі рамки правил

Всі ми маємо певні обов’язки і вдома, і на роботі. І це нормально. Але говорячи собі «треба», «повинен» або «мала», бо так велять якісь правила, здаються непорушними, ми часом не замислюємося, чи справді ми «повинні» робити так, як вони наказують. Слідуючи їм, іноді ми переступаємо через свої бажання і ускладнюємо собі життя, тому що відмовляємося від власних бажань і втрачаємо власні можливості.

.

Напишіть відгук