Напевно, у світі знайдеться небагато людей, які не хотіли б досягти успіху в роботі і хобі, любові та особистому житті, спорті і т. д. Але і тим, хто хотів би стати успішним, це вдається далеко не завжди. І однією з причин, за якими багатьом судилося залишитися посередністю, ― це невіра в себе і переконання у власній неспроможності.
Коріння такого невіри в свої сили ― найчастіше родом з дитинства: часом саме батьки програмують дитину на майбутні невдачі. «У тебе не вийде, ти занадто малий», «Ти не зможеш», «Ти не знаєш»… Дитина росте з низькою самооцінкою і думкою, що все виходить у інших, тільки не в нього. Ставши дорослим, він повинен буде або змиритися з комплексом невдахи і плисти за течією, або ж повірити в себе і свої сили.
Щоб стати впевненим у собі, зовсім не потрібно наслідувати комусь і міняти свій характер ― досить лише уважно придивитися до себе і визначити свої переваги (адже не може бути, щоб їх не було!), а потім полюбити себе за них.
Взагалі-то успішні люди тим і відрізняються від невдачливих, що вони самі програмують себе на успіх. Вони впевнені, що у них все вийде, і заражають цією впевненістю інших. Якщо у них трапляються невдачі, вони не зациклюються на них, будучи переконаними, що це тимчасове явище.
В очах людей, які перебільшують свої недоліки, можна побачити сумнів і невпевненість у своїх силах. І оточуючі також починають ставитися до них з недовірою.
Впевнені в собі люди починають свій день з думками про плани на день, які їм напевно вдасться реалізувати. Невпевнені ж з самого ранку налаштовують себе на неприємності, які їх чекають попереду. Таким чином і ті, і інші дають собі певну установку на весь день. Хтось слушно зауважив, що успіх приходить до тих, хто рано встає, а до тих, хто встає в хорошому настрої.
Наведемо простий приклад: нам потрібно перейти струмок по вузькій колоді. Ми не впадемо, поки будемо йти легко і впевнено. Але варто нам засумніватися, як нас тут же почне кидати в різні боки, і утримати рівновагу буде проблематично.
Але що ж робити, якщо ми постійно сумніваємося у своїх силах і ці сумніви заважають нам стати успішними?
Афірмація ― що це таке?
Цілком імовірно, нам допоможе афірмація, що в перекладі з латинського означає «підтвердження». І мають на увазі під нею коротку фразу, що містить позитивне твердження чи установку. З їх допомогою в підсвідомості людини, що промовляє цю фразу, закріплюються необхідні образи, позитивно впливають на його психічний і емоційний стан. А це, в свою чергу, стимулює його до позитивних змін у своєму житті.
Як казав відомий голландський філософ Бенедикт Спіноза, «Якщо ви хочете, щоб життя посміхалося вам, подаруйте їй спочатку свій гарний настрій». І дійсно, наші думки, спонуки та дії дуже залежать від нашого настрою: коли його немає, все валиться з рук, а справи зависають у мертвій точці. І навпаки, коли ми перебуваємо в стані душевного підйому, то всі проблеми вирішуються немов самі собою.
Психологи вважають, що у людини, що знаходиться в стані депресії, сповільнюється вироблення біологічної енергії, і часом її не вистачає навіть йому самому для гарного самопочуття. В стані ж душевного підйому її настільки багато, що людина здатна ділитися нею з оточуючими, заряджаючи їх позитивними емоціями. Люди тягнуться до такого людині, щоб «підзарядитися», і відповідають йому вдячністю. Людей же депресивних, як правило, цураються, причому часто це відбувається на рівні підсвідомості.
Як писав Л. Толстой, «Смуток і поганий настрій не тільки болісно для оточуючих, але і заразливо».
Вибравши власні, найбільш підходящі особисто нам афірмації, ми можемо налаштувати себе на позитив і, відповідно, на успіх. Однак щоб афірмації були ефективними, при їх складанні слід дотримуватися деяких правил.
Як правильно формулювати афірмацію?
- Афірмація повинна бути складена у теперішньому часі та від першої особи ― «я», «мені», «мої» та ін
- Вона не повинна бути абстрактною і багатослівною. Стислість і конкретика ― в числі головних умов. Тому спочатку важливо визначитися, до чого ми прагнемо, ким хочемо стати або що в результаті отримати, щоб бути щасливим, ― тобто сформувати мету. Наприклад, ми змушені спілкуватися з людиною, яка нам не подобається і чия думка нас дратує. Ми можемо переконувати себе загальними фразами «Мені подобаються люди», «Я люблю людей», але це буде марно. Якщо ж ми скажемо собі: «Я поважаю чужу думку, навіть якщо воно відрізняється від моєї», то, швидше за все, наше вміння спокійно сприймати чужу точку зору буде оцінено. І обидва ми почнемо відчувати себе в суспільстві один одного більш комфортно.
- З попереднього випливає, що фраза повинна бути особистою, адже тільки ми самі знаємо, чого нам не вистачає для того, щоб відчувати себе більш впевнено.
- Ще одна важлива умова ― фраза повинна нести в собі заряд позитивної енергії, викликати спокійну впевненість в собі і бажання діяти.
- Ми повинні вірити у свої афірмації, в іншому випадку вони не допоможуть.
- Афірмація повинна містити установку на особистісний розвиток. Наприклад, не варто говорити собі: «Я приймаю себе будь-яким/будь», адже таким чином ми підсвідомо позбавляємо себе можливості вдосконалюватися.
- не Зайве буде в якості стимулу періодично нагадувати собі: «Мої зусилля перевершують мої очікування».
Приклади афірмації
- Я вірю в себе!
- Моє майбутнє залежить від мене!
- Я вмію заробляти гроші!
- Мої здібності дозволяють мені досягти того, чого я хочу!
- Я поважаю себе і мене поважають інші люди!
- Удача у мене в руках!
- Я випромінюю позитив!
- Мої бажання збуваються!
- Мені завжди щастить у житті!
- Я – магніт для грошей!
- Удача – мій вірний супутник!
- Кожен день я стаю успішнішим!
- Я все встигаю, і у мене все виходить!
- Гроші мене люблять!
- Мої справи процвітають і розвиваються!
- Сьогодні буде все, як я хочу!
- Я успішна в житті!
- Моя робота (бізнес) найкраща!
- Ситуація складається, як не можна краще!
- Мені щастить у будь-якій справі, життя прекрасне!
- Я люблю вчитися і пр.
Коли афірмації не працюють?
- Якщо ми не відчуємо того, про що говоримо собі в афірмації, а будемо лише механічно повторювати завчені фрази, толку не буде. Як говориться, якщо сто раз сказати слово «халва», в роті солодше не стане. Фраза повинна створити настрій, яке спонукає нас до дій.
- Вимовляючи афірмацію, ми не повинні в душі піддавати сумніву сказане. Кажучи собі: «Я впевнений/а, що зможу це зробити», дійсно потрібно налаштувати себе на успіх, не залишаючи місця для негативних думок і сумнівів.
- не Можна застосовувати в аффирмациях заперечення ― частку «не», а також слово «можу» (виходить якось так: можу, і що далі?)
- Афірмації не працюють, коли ми намагаємося переконати себе в чомусь, що зустрічає наш внутрішній опір.
- Дія афірмацій слабшає, якщо наші твердження суперечать нашому «тілесного корсета впевненості», який виражається в королівській поставі, впевненою ходою, чітких жестах, відсутності затискачів тощо Навряд чи людина з безпорадно опущеними плечима і жалібними інтонаціями в голосі, який запевняє, що його справи йдуть чудово, зможе переконати в цьому навіть собі. Тому для того щоб збільшити силу афірмацій, паралельно варто попрацювати зі своїм тілом, жестами, інтонаціями, виразом обличчя.
Як працювати з аффирмациями?
Афірмація ― один з видів самонавіювання. Щоб наші фрази почали працювати, їх потрібно кілька разів проговорювати ― краще не про себе, а вголос. Психологи навіть радять вибрати 10-20 тверджень і протягом деякого часу їх записувати поперемінно лівою і правою рукою (для обох півкуль мозку).
Афірмації можна застосовувати паралельно з іншими техніками, які допомагають розвинути в собі впевненість, в тому числі і з психотерапією.
Однак не варто занадто захоплюватися ними ― самі по собі вони не змінюють реального положення справ. Їх мета ―створити настрій для дій. Адже якщо у нас в справах завал, а ми самі часто хворіємо і погано виглядаємо, одне тільки повторення позитивних фраз нічого не змінить. Ці фрази повинні спонукати нас діяти!