«Вибери мене, вибери мене, птаха щастя завтрашнього дня. …завтра буде краще, ніж вчора» ― написав поет-пісняр Н. Добронравов. І на ці вірші була складена пісня про щастя, яке має принести птах щастя на своїх крилах.
Слово «щастя» часто вживається разом з епітетом «примарне», тому що його не можна помацати, спробувати, його можна тільки відчути. Люди називають його нездійсненним і скороминущим, втраченим і знайденою, божевільним і безтурботним, але якщо їх запитати, що ж таке щастя, навряд чи вони дадуть відповідь коротко, не вдаючись у розлогі міркування.
І не дивно, кращі уми людства, філософи, соціологи, психологи так і не прийшли до однозначного висновку, що людині потрібно, щоб бути щасливим, де лежать ключі від щастя. З радістю все зрозуміло, для неї потрібен привід. А щастя, порівняно з нею, представляється чимось величезним і неосяжним. Воно не може бути маленьким, здається нам, і ось ми всі чекаємо і чекаємо його, а замість нього приходить старість.
Може бути, ми просто не вміємо бути щасливими? Ну не називати ж щастям емоції від покупки чергового планшета або з’їденої шоколадки? Ми відчуваємо себе нещасними, коли у нас немає сумки від Chanel або кросівок Converse, коли йде улюблений, коли хворіє дитина, коли трапляються неприємності на роботі. Але ось і сумку купили, і дитина одужала, і особисте життя налагодилося, а щастя все немає. Зате з’явилися нові приводи бути нещасними, а щастя, здається нам, або залишилося в минулому, або ще чекає в майбутньому.
Ми самі, в гонитві за ним, зробили його чимось недосяжним, хоча в ньому немає нічого складного. Щастя повинно бути частиною нас самих, а бути щасливим ― нормальним станом кожного. Замість цього для нас нормальний стан ― втома, роздратування, невдоволення, незадоволеність.
«Будьте щасливі, друзі мої!», «Поспішайте бути щасливими», ― бажають поети. Але як? Козьма Прутков вмістив рецепт щастя в одну фразу: «Якщо хочеш бути щасливим, будь ним».
Про це ж говорять філософи і психологи: на наше відчуття щастя не впливають події, що відбуваються з нами і навколо нас, а те, як ми інтерпретуємо. Римський філософ Марк Аврелій говорив, що якщо якісь події завдають людям болю, то це трапляється не стільки з-за самих подій, скільки з-за того, як люди судять про них. І в їх влади негайно відкинути таке судження. Мудрий давньогрецький філософ і математик Піфагор звертався до людей: не женіться за щастям ― воно в вас самих.
А 16-й американський президент Авраам Лінкольн писав, що «більшість людей щасливі настільки, наскільки вони самі вирішили бути щасливими».
Багато людей схильні програмувати себе з самого ранку: «Все погано», і з таким настроєм проживають день. Близька родичка, перш ніж вранці встати з ліжка, заново переживає всі неприємності вчорашнього дня, і не дивно, що рідко з’являється посмішка на її обличчі. Зараз їй здається, що вона була щаслива раніше, а в молодості вона думала, що щастя ще попереду.
Часто люди бояться почуватися щасливими. Одним в дитинстві говорили: «Перестань сміятися, багато смієшся― значить скоро плакати будеш!». Інші побоюються, що їх щастя позаздрять і наврочать. Треті надягають маску серйозності, тому що не хочуть, щоб їх визнали легковажними.
Ось і ходять по вулицях серйозні і нудні, втомлені і заклопотані люди, і це видається цілком нормальним. Адже як можна бути щасливим, коли на планеті стільки голодних і нещасних!
Але ж всі знають, що «подібне притягує подібне». Позиціонуючи себе як нещасного, ми притягуємо в своє життя таких же нещасних людей і негативні ситуації. І навпаки, ми зможемо змінити своє життя на краще, якщо налаштуємо себе на позитив, будемо любити себе, любити людей, помічаючи їх гідності, а не недоліки, любити навколишній світ, жити в гармонії з ним і з собою, намагатися зробити його і себе краще. Які б старухи Шапокляк не намагалися нас збити з шляху своїми пісеньками про те, що «хто людям допомагає, той витрачає час даремно. Хорошими справами прославитися не можна»…
«Я знаю, все в твоїх руках…»
Стреси ― постійні супутники сучасної людини. Не звертати уваги на неприємності виходить далеко не у всіх, але можна навчитися контролювати свою свідомість з тим, щоб уберегтися від потоків негативу.
1. Позбавляємося від негативних думок
Не думаємо про неприємних ситуаціях, що трапилися з нами, про людей, які заподіяли нам біль ― отримали урок, зробили висновки і рушили далі, вперед. Щоб простіше було позбутися від негативних думок, вашу їх: уединяемся, записуємо на папері, а потім її спалюємо, уявляючи, що розчиняються в небутті всі образи, які заважають нам жити. Або ж стаємо під душ, уявляючи, що разом з водою змивається все погане, що прилипло до нас за день. Повністю позбутися від негативних думок навряд чи вдасться, але їх вплив на нас ослабне.
2. Підключіть свою уяву
Воно має чарівну силу. Наприклад, варто нам уявити розрізаний лимон, як тут же починається посилене слиновиділення. При бажанні ми можемо переконати себе в чому завгодно. Реальна історія: одного вразливому жителю африканського племені приснилося, що він через тиждень помре. Він настільки повірив у це, що всередині нього немов погасили іскру життя: він ліг і через тиждень помер.
Якщо підсвідомість настільки сильно, то ми в змозі налаштувати себе на те, що у нас все добре, ми любимо життя і ми щасливі.
Варто звернути увагу на книгу Джона Кехо «Підсвідомість може все!». Нам може здатися, що ми самі все знаємо і нічого нового для себе в цій книзі не відкриємо, а лише витратимо час. Це зовсім не так. Книга налаштовує на те, щоб розвиватися, бути успішним і щасливим.
3. Допомагаємо іншим
Коли ми допомагаємо іншим людям, ми робимо добро не тільки їм, але й собі. Промені подяки, що походять від них, дають нам можливість відчути себе чарівниками, надають нам силу і впевненість у собі. І тоді нам здається, що і свої проблеми ми легко вирішимо. Є люди, яким більше задоволення приносить дарувати подарунки, а не отримувати їх. І любов, яку вони в них вкладають, повертається до них у вигляді щасливих очей і посмішок, заряджаючи їх самих позитивною енергією.
І не варто брати на озброєння приказку розчарованих людей: «Не робіть людям добро, та не будете мати ворогів».
4. Розвиваємося ― не стоїмо на місці
Не сидимо у своїй норі, нехай навіть затишною. Всім відомо, що, обмежуючи себе зоною комфорту, люди поступово деградують. Їх мозок починає атрофуватися, як атрофуються непотрібні або непрацюючі органи. Щоб цього не сталося, потрібно витягувати себе з звичної обстановки, навіть якщо дуже хочеться замкнутися в квартирі і спостерігати за тим, як живуть інші, дивлячись у вікно або екран телевізора або комп’ютера.
Подорожуємо, знайомимося з новими країнами і людьми, дізнаємося про їх звичаї, вчимо мови ― це підніме нашу самооцінку, принесе відчуття глибокого задоволення і щастя.
5. Кожен день насолоджуємося життям
У 1956 р. поетеса Юлія Друніна написала:
«Жив на бігу, в гонитві за примарою, В мережах турбот і невідкладних справ… А може, головне ― і проґавив… А може, головне ― і прогледів…».
Ми думаємо, що щастя чекає нас завтра, потім післязавтра і так далі, а воно сьогодні ― поруч з нами: у кавовому ароматі, заполнившем старовинну вуличку, в забавному малюка, танці під музику вуличного музиканта, в красивій довговолосою незнайомці. Воно в дрібницях, які ми, може бути, коли-небудь згадаємо і подумаємо: а щастя було, просто ми його не впізнали.