Рейтинг статьї
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 голос, в середньому: 5 із 5)
Героїв Севастополя 03061 Україна, Київ
Історії успіху

Віктор Люстіг – шахрай, двічі продав Ейфелеву вежу

Віктор Люстіг ― один з найвидатніших аферистів світу. Безсумнівно, він був по-своєму талановитий, мав акторські здібності, був свого роду психологом і, як би зараз сказали, успішним маркетологом.

В 1961 році Флойд Міллер написав про нього книгу «Людина, який продав Ейфелеву вежу».

Крім того, є 45-хвилинний документальний фільм «Фатальна помилка геніального афериста», що розповідає про нього і його витівки, багато з яких включені в різні художні фільми про шахраїв.

Хто ж цей чоловік? Деякі стверджують, що він був американцем, хоча насправді він народився в Богемії, на півночі сучасної Чехії (в той час входила до складу Габсбурзької імперії), 4 січня 1890 року.

Його сім’я була заможна, оскільки батько був мером невеличкого чеського містечка. Отримувати освіта батько відправив його в Сорбонну.

Віктор Люстіг навчився побіжно говорив на п’яти мовах, але сидіти в запорошених аудиторіях, коли поруч кипіла розкішна паризька життя, було йому не до душі. У свої 19 років він більше часу проводив за покерним столом, ніж в університеті.

Таке життя вимагало чималих коштів, яких у нього не було. Перспектива заробляти їх довго нелегкою працею його не влаштовувала. Йому хотілося мати все і зараз. Тут і виявилися його вроджений авантюристичні нахили.

З сім’єю він порвав всі відносини і почав придумувати та здійснювати різноманітні афери. До Першої світової війни він влаштовував азартні ігри на трансатлантичних лайнерах, на яких мандрували багатії, представляючись австрійським графом.

Тоді-то він і взяв собі псевдонім Віктор Люстіг (або Люстинг). У свідоцтві про смерть записано, що, швидше за все, його справжнє ім’я Було Роберт Міллер.

Але почалася війна, і це джерело доходу вичерпався, так і потреба в грошах, а рівно і азарт, зросли. І Люстіг відправився в Америку, економіка якої процвітала і яка представляла собою золоте дно для бажаючих заробити, в тому числі і різними махінаціями, чим скористався і наш «граф».

Припускають, що сотні тисяч доларів він заробив, продаючи верстати для друкування «грошей». Вони представляли собою скриньку з червоного дерева з механізмом всередині, який виробляв одну купюру за 6 годин, але ті, хто хотів заробити легкі гроші, купували кілька таких апаратів.

Один апарат Люстіг продавав за 10-30 тис. доларів, для достовірності заряджаючи дві-три справжні банкноти, і зникав. Як правило, ошукані клієнти в поліцію не зверталися, оскільки не хотіли «світитися».

Розповідають, ніби серед його жертв був і знаменитий мафіозі Аль Капоне, якого азартний Віктор Люстіг вирішив провести. Здивований Аль Капоне віддав «професіоналізму» Люстіга належне ― видав йому заохочувальний приз у 5 тисяч доларів.

Але його ім’я увійшло в історію завдяки нечуваної зухвалості й нахабності, оскільки він замахнувся на «продаж» самої Ейфелевої вежі. Таку ідею йому подала стаття в одній з паризьких газет про те, що вежа руйнується від корозії, грошей для її фарбування в бюджеті немає, тому непогано було б її знести і продати на металобрухт. А адже на її спорудження пішло 73000 тонн високоякісного металу.

«Граф» зробив собі підроблені документи на ім’я заступника міністра пошти і телеграфу та запросив на зустріч в найдорожчий готель Парижа п’ятьох власників підприємств з утилізації металу.

Він говорив з ними від імені уряду, яка уповноважена на проведення тендеру на продаж обтяжливого для французької економіки об’єкта ― Ейфелевої вежі, яку вирішено демонтувати. Те, що зустріч проходила у приватній обстановці, він пояснив секретністю заходи, щоб не викликати хвилювання серед французів.

Як хороший психолог Віктор Люстіг «поклав око» на торговця Андре Пуассона, звернувши увагу, що той особливо нервує, побоюючись, що угоду переб’ють інші потенційні покупці. Люстіг призначив їй окрему зустріч, поскаржився на невелику зарплату, і Пуассона негайно виписав чек на 250 млн франків і ще половину цієї суми в якості подяки.

Незабаром Пуассона спіткало жорстоке розчарування, але скандалу не було, оскільки, побоюючись насмішок, жертва не стала звертатися в поліцію.

Скориставшись цим, Віктор Люстіг наважився «продати» вежу ще раз, вже дорожче ― за 350 млн доларів. Однак афера не вдалася, так як клієнт виявився більш далекоглядним і звернувся в поліцію, і Люстіг довелося рятуватися втечею в Америку.

Там він зайнявся виготовленням фальшивих грошей і наповнив ринок фальшивими купюрами, які ще довго ходили на ринку США. Був створений спеціальний відділ по затриманню фальшивомонетника, і в 1935 р. Віктора Люстіга заарештували. Його вина була доведена, оскільки при обшуку були знайдені фальшиві купюри і кліше для їх виготовлення.

Суд засудив його до 20 років в’язниці, в якій він помер через 12 років після укладення від пневмонії у віці 57 років. При заповненні свідоцтва про смерть у графі «професія» чиновник записав «продавець».

Напишіть відгук