1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(2 голоса, в середньому: 5 із 5)
Героїв Севастополя 03061 Україна, Київ
Бізнес Ідеї

Як відкрити бізнес з виробництва настільних ігор

Видання настільних ігор – важкий бізнес-жанр: ніякі фокус-групи не допоможуть заздалегідь прорахувати комерційну успішність коробки, останньою в собі ігрове поле, фішки, кубики і картки.

В 1934 році американському безробітному Чарльз Дерроу не вдалося продати ідею «Монополії» великому видавцеві, але він ризикнув випустити гру за свій рахунок і в кінці кінців вона стала світовим хітом. Його приклад досі надихає новачків важкого ринку. За пригодами одного з таких ми вирішили простежити.

З клітини «Старт»

Виробництвом настільних ігор під брендом Bonko Games підприємець Тетяна Бондаренко зайнялася з чоловіком трохи більше року тому. Розрахунок був абсолютно комерційним, а зовсім не виростав з хобі: колекціонуванням «настолок» в їхній родині ніхто ніколи не займався, на ігрових форумах не пропадав, в модних игротеках не брав.

Зате підприємницький досвід за плечима вже був: у свій час Тетяна залишила стабільну, але неймовірно нудну кар’єру банківського службовця і пішла в , відкривши спочатку власну невелику друкарню, а потім приватну готель для собак. А в проміжку встигла позайматися «потоковим» копірайтингом, що навчив її писати багато і без творчих криз. Цей корисний навик виявився дуже доречним і на її новому, настільно-ігровому терені.

Якщо розібратися, то ринок настільних ігор в Україні досить молодий. Ще років десять тому здавалося, що комп’ютерні ігри здобули в нашій країні остаточну й беззаперечну перемогу над настільно-друкованими, оскільки з останніх у продажу можна було виявити лише нехитрі «ходилки» для дітей молодшого віку, а якщо пощастить – дорогі імпортні гри, але без .

Проте з тих пір в Україні з’явилися і власні видавці, і бестселери – як вітчизняної розробки, так і випущені по західній ліцензії – з тиражами понад десять тисяч примірників. За оцінками самих гравців ринку, зараз в країні за рік випускається близько сотні нових найменувань ігор.

Між тим Тетяна Бондаренко з максималізмом, властивим початківцям, розгледіла слабкі сторони російського ринку і можливості для себе. За її словами, вітчизняні розробники якісних настільних ігор досі в дефіциті, а магазинні полиці в основному забиті так званими локалізованими іграми з Європи та Америки.

При цьому ліцензії найчастіше купуються не на найпопулярніші ігри (оскільки права на видання західних хітів коштують дорого), а локалізація може бути лише частковою – аж до того, що фанатам «настолок» потім доводиться самостійно скачувати з сайту правила гри російською мовою.

Так що ніша для творців Bonko Games вимальовувалася очевидна – розробляти ігри самостійно, не випускати «макулатуру», а продукт високої якості з пристойним дизайном та поліграфією. Ідея дебютної гри прийшла в голову досить швидко: вирішили скористатися суспільно-політичною кон’юнктурою і випустити – якраз під президентські вибори – гру під назвою «Передвиборна гонка, або Хто міг би стати президентом».

Придумувати ігрову механіку і антураж було весело: різноманітні «корочки», що дозволяють вирішити масу проблем, машинки з мигалками замість звичних фішок, поїздки по виборчих округах, лобіювання законів…

Над колодою карток з законопроектами, наприклад, довелося неабияк попотіти. «Їх потрібно п’ятдесят, в кожній по шість законопроектів: все виходило три сотні тільки в одній колоді», – оцінює обсяг виконаної роботи Тетяна.

Щоб гра вийшла інформаційно насиченою, а тексти – іронічними і сповненими натяків на реальну життя, їй довелося піднімати всі найгучніші політичні події за останні кілька років. Для більшої солідності коробку з грою було вирішено стилізувати під строгий чорний кейс.

Коли ідея лягла на білий аркуш ватману в спрощеному, схематичному вигляді, а потім десятки разів була програна з декількома групами «випробувачів», настав момент реального вкладення грошей. На той момент у розпорядженні підприємців було всього 350 тис. гривень.

«Спочатку, – з посмішкою розповідає Тетяна, – ми наївно промальовували собі ідеальний сценарій: гра придумана, перенесена на ватман, протестована з урахуванням різних ігрових ситуацій, передана в руки хорошого дизайнера. Які можуть бути проблеми?» Однак придумати гру виявилося набагато простіше, ніж видати, а потім продати.

Гонка з перешкодами

Гейм-дизайн спочатку був позицією, на якій творці «Передвиборчих перегонів» вирішили не економити. Старожили ринку напевно усміхнуться, але лише на нього стартапери витратили 120 тис. гривень. «Художня реалізація «настільні ігри» за такі гроші, за умови, що весь оборот гри може скласти всього півтора мільйона, – це нонсенс», – погоджується Тетяна Бондаренко.

Проте «товарний вигляд» для перфекціоністів з Bonko Games був понад усе: хотілося тримати марку, починаючи з дебютної гри. Ігрове поле віддрукували на жорсткій капи, традиційно використовується для палітурки книг, ігрові картки і посвідчення перенесли на щільний картон з глянцевою поверхнею. Придуманий антураж неабияк збільшував кінцеву кошторис.

«Ми могли спростити собі завдання і покласти в набір замість фішок-машинок пластмасові пірамідки, – пояснює Тетяна. – Це було б все гривня на комплект. Між тим машинка коштувала нам три гривні. Тут кожна деталь коштує грошей. Коли примножує всі ці гривні на тираж, виходить чималенька сума».

Задумку з покерной коробкою і оксамитовою оббивкою всередині реалізувати так і не вийшло. Виявилося, що всі друкарні в Москві та області працюють тільки за готовими шаблонами, а фахівців, що розробляють упаковку, практично немає. Довелося викручуватися й шукати варіанти скромніше. Випадково виявлена будинку коробка з ручкою стала наочним зразком для виробництва упаковки-кейсу.

Зараз, коли минуло вже більш ніж півроку з моменту випуску гри, Тетяна з жалем вказує на недоліки: «Всередині коробку так і не змогли зробити, як задумували. По ідеї вона повинна була складатися з двох відділень, в одному з яких фіксувалася б ігрове поле, а в іншому розташовувалися всі інші аксесуари.

Коли ми на словах пояснили, що хочемо бачити на виході, нам запропонували жахливо незручну конструкцію, яка ускладнила б і без того непросту технологію виробництва і забирала б півдня на збірку».

Муки над однією тільки коробкою, яка обійшлася Bonko Games в 65 гривень за штуку, змусили зробити невтішний висновок: можливостей для виробництва по-справжньому якісних настільних ігор в Україні немає. У Китаї, як виявилося, ідеальний покерний варіант з оксамитовою оббивкою обійшовся б не дорожче 40 гривень. Але в даному випадку довелося б втратити масу часу на узгодження макета гри і рішення виробничих проблем.

Друкарні довелося поступово пристосовуватись до незнайомої виробництва, а Тетяні – пройти всі «кола пекла», які щорічно на спеціалізованих виставках описують великі гравці ринку. Директор проекту «Правильні гри» Іван Туловский, говорячи про перспективи видання «настолок» в Україні, зізнається, що за 10 років формування ринку у нас так і не навчилися друкувати якісні ігри.

У процесі виробництва, за його словами, необхідно постійно перебувати в друкарні, інакше на виході можна отримати продукт, вельми далекий від розробленого макету. Крім того, варто заздалегідь бути готовим до пристойному відсотку браку у вигляді заломанных карт, нерівних полів і розбіжності колірних відтінків.

При створенні «Передвиборчих перегонів» зіпсували сто ігрових полів. «Коли вони були віддруковані, виявилося, що в друкарні ніхто не може їх правильно вигрнати, – згадує Тетяна. – Нам з чоловіком довелося показувати, як це робиться.

На очах здивованих працівників ми прикладали до лінійку ігрових полів, розрізали капу великим макетним ножем і в складеному вигляді відправляли в коробку». «Самообслужившись» таким чином у друкарні, стартапери отримали ігрові поля за ціною 28 гривень за штуку. А друкарня набула безцінного досвіду з виробництва «настільних ігор».

Старожили настільно-ігрового ринку люблять жартувати, що будь-яка задача, яка технічно скільки-небудь складніше виробництва пазлів, переважній більшості російських друкарень не під силу. Проблему кожен видавець вирішує по-своєму.

Так, компанія «Світ хобі», познайомила вітчизняного споживача з такими західними бестселерами, як «Колонізатори», «Каркассон» і «Манчкін», що давно прийшла до висновку: друкувати гри європейської якості в Україні все-таки можна – тільки для цього потрібно створювати своє власне виробництво. Тому весь постпрінт компанія виконує на власних двох виробничих майданчиках в Іванівській і Калузькій областях.

На випуск «Передвиборчих перегонів» накладом 2 тис. примірників у подружжя Бондаренко пішло в результаті близько 700 тис. гривень – дуже скромна, за оцінками Тетяни, сума. Однак виробничі проблеми неабияк вибили Bonko Games з графіка: гру вдалося випустити не до жовтня 2011 року, як планувалося, а лише до лютого 2012-го.

До реальних березневих виборів в Україні встигли, але втратили частину часу, яке могло забезпечити ефективні продажі: літо вже не за горами. «Літо – це час, коли всі игрушечники бідують, – зізнається Тетяна. – Ми дуже залежимо від оптовиків, які підбирають товар в залежності від сезону. З червня по серпень вони воліють закуповувати надувними колами, м’ячиками і скакалками, а не настільними іграми».

Спробуй продай

Думка поексплуатувати в комерційних цілях виборчу тематику, схоже, витала в повітрі. За півроку до релізу «Передвиборчих перегонів» на ринку з’явилася схожа соціально-політична гра «Вибори президента» від «Дрохви-Медіа», розробника і виробника дитячої ігрової продукції. З термінами випуску у цього старожила ринку все було в повному порядку, і, схоже, компанія встигла зняти вершки.

Як стверджує Ольга Посіву, начальник відділу реалізації «Дрохви-Медіа», спочатку в їх «настільні ігри» були хороші продажі, але після березневого події інтерес до неї охолонув. «Хітом продажів гра не стала, але ми і не робили на неї особливої ставки, – коментує вона. – Після виборів це став середній товар, який просто поповнив нашу асортиментну лінійку».

На відміну від більш іменитого конкурента, Bonko Games робить на свого первістка високу ставку, оскільки нічого іншого в портфелі подружжя Бондаренко поки немає. І зараз, прямо на марші, їм доводиться вибудовувати збутові канали. Робота з великими магазинами, обминаючи оптову ланку, виявилася справою клопіткою і вимагає таких трудовитрат, які нерозумні для видавця з поки ще мізерною продуктовою лінійкою.

Роздріб вже продемонструвала норовливість по відношенню до видавців «Передвиборної гонки»: в одному московському торговому домі не оцінили іронії гри, мабуть, відчувши якийсь «небезпечний» політичної підтекст, і несподівано зняли з продажів і видалили з асортиментного списку магазину. Зате через оптовиків вдалося поставити гру на полиці деяких «Ашанов» і за перші три місяці продати 120 примірників.

Те, чому полиці багатьох російських магазинів в основному заповнені настільними іграми економкласу, теж недовго залишалося таємницею для молодих видавців. Виявилося, що така початкова установка і самої роздробу, і оптовиків.

Товару в ціновій категорії «вище середнього» і «преміум» в принципі складніше пробитися на полиці, ніж «макулатурі»: потрібні додаткові аргументи на користь того, що гра буде добре продаватися, а запропонувати їх маловідомому видавцеві буває складно.

За словами Наталії Urusovoj, власника інтернет-магазину настільних ігор Igrocity.Ru, ціновий діапазон найбільш ходових ігор у Україні – від 500 до 1 500 гривень. При цьому перевага надається іграм сімейних або для компаній. А «Передвиборна гонка» від Bonko Games виявилася недешевою.

«В офлайні» вона з’явилася за ціною 1 600 гривень, в інтернет-магазинах «Комус» і «Суперфишка» – по 1 150. Оптова партія вирушила на Урал за ціною 750 гривень, але можна сміливо припустити, що подальші націнки в оптовому і роздрібному ланках збільшили вартість мінімум в два рази.

Ще один добре зарекомендував себе спосіб просування настільних ігор, поки не задіяний Bonko Games, – ігрові заходи в клубах, барах і пабах. Інтерес тут може бути обопільним: заклад отримує наплив відвідувачів, а видавець, окрім популяризації гри, може розраховувати на те, що хтось з учасників вирішить придбати примірник «для дому, для сім’ї».

Витрати видавця при цьому виключно організаційні – надати свого аніматора, який на рівні проведе захід. Примітно, що видавці розкручених ігор можуть навіть розраховувати при цьому на невелику винагороду від закладу.

Постає закономірне питання: чи варто пускатися у всі тяжкі власного виробництва і збуту настільних ігор? Чи не можна просто розробити механіку і проект гри, щоб продати видавцеві?

Великі українські видавці, схоже, і справді вже доросли до того, що готові купувати такий продукт на стороні – і навіть почали публікувати відповідні оголошення в Інтернеті. Умови, правда, на перевірку виявляються не надто привабливими для розробника: 20 тис. гривень або долар проданої коробки.

«Ефективний» тираж, як визнають самі учасники індустрії, починається з тисячі коробок, а продажі більшості ігор складають не більш ніж тисячу–другу примірників. Виходить, на продажу ідеї гри багато не заробиш: це скоріше доля аматорів-одинаків, які займаються розробкою з любові до мистецтва. Так що цей варіант творці «Передвиборчих перегонів» спочатку навіть не розглядали.

За словами Тетяни Бондаренко, за перші півтора місяці присутності на ринку вдалося продати 400 коробок «Передвиборчих перегонів», а за півроку – більше половини тиражу. За мірками української настільно-ігрової індустрії – результат непоганий.

Перший досвід, втім, спонукає до самоаналізу. Очевидний висновок: на одній грі не проживеш, потрібен портфель. Трохи менш очевидний: не «преміумом» єдиним має жити компанія, хороші «экономигры» в асортименті їй теж не зашкодять.

Перехід на новий рівень

Елемент випадковості, який надає ігор такий азарт, повною мірою присутній і в самому бізнесі «настольщиков»: ніколи не знаєш, яка гра по-справжньому «вистрілить» в роздробі. Накладає свій відбиток і економіка: гра з геніальним «движком» цілком може виявитися настільки дорогий у виробництві, що при сформованому на ринку рівень цін не знайде свого покупця.

Іван Туловский з «Правильних ігор» пояснює великий відсоток присутності на ринку саме локалізованих західних продуктів тим, що українські видавці намагаються йти по шляху мінімізації ризиків. Гра, що стала хітом за кордоном, – це хоч якась гарантія того, що і в Україні такий продукт буде добре продаватися.

І, тим не менш Bonko Games як і раніше мають намір ризикувати, випускаючи ігри власної розробки. Обмеженість фінансових ресурсів, втім, змушує змінити тактику.

Ідеальний сценарій налагодженого і вигідного виробництва представляється тепер Тетяна Бондаренко так: потрібно запустити лінійку ігор в економ – і в середньоціновому сегментах, яка забезпечить більш або менш стабільний грошовий потік і дозволить заробляти на те, щоб видавати час від часу по-справжньому серйозну і дорогу гру.

Портфеля з п’яти найменувань повинно вистачити, щоб почати стабільно випускати на ринок за 3-4 гри в рік. «Святкувати перемогу можна буде тоді, коли асортимент складе хоча б 30 ігор, а наша марка стане популярною на ринку», – міркує Тетяна.

«На стапелях» у підприємців вже кілька экономигр у «фірмовому» іронічному стилі, вартість яких у роздробі повинна становити 350-400 гривень. В одній з них – карткової «Akuline» – персонажі стилізовані під XVIII століття, а до гри буде додаватися несподіваний антураж – окуляри і темна хустка – для створення образу несимпатичної героїні тим, хто програє.

Більш віддалена мета – дорога гра «Золота лихоманка», що пропонує гравцям розбагатіти на копальні; для неї вже придумана ігрова механіка і набір ігрових предметів – муляж золотого злитка, металеві монети, зістарений шкіряний мішечок і нестандартна упаковка у вигляді рюкзака старателя.

Всього в Bonko Games в розробці – понад 25 проектів. Деякі з них продумані до дрібниць і вже практично готові для створення гейм-дизайну. На відміну від фінансових ресурсів, ідей у стартаперів – вдосталь.

Напишіть відгук