Рейтинг статьї
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 голос, в середньому: 5 із 5)
Героїв Севастополя 03061 Україна, Київ
Бізнес Ідеї

Як відкрити свій журнал: видавничий бізнес

Як відкрити новий журнал і не прогоріти. Щомісячне видання має приносити прибуток у $100 тис. Привабливий результат, але досягти його непросто. Чому з 13 тисяч зареєстрованих журналів реально виходять тільки 300 і як ввійти в їхнє число.

Бізнес: видавничий бізнес, інвестиції від 3 500 000 грн., окупність від 18 міс., мінімальна площа від 150 м2

Сфера бізнесу: виробництво

Як почати випускати свій журнал

У України успішний журнал, що виходить з періодичністю один раз на місяць, повинен приносити прибуток не менше $100 тис. Досягти такого чудового результату можна двома шляхами: купивши ліцензію на іноземне видання або розкручуючи вітчизняний бренд.

Перспективи

У України зареєстровано 37 тисяч друкованих видань, з них журналів – майже 13 тисяч. Величезна кількість, переварити яку складно навіть «найбільш читаючою» країні світу. Для порівняння – в Німеччині видається близько 2 тис. журналів, а в США – приблизно 8 тис. Щоправда, переважна більшість видань, зареєстрованих в Минпечати, не виходять. Тільки кожен третій журнал можна вважати умовно живим, а реально працюють не більше 300 журналів.

Інші або вже збанкрутували, або готові до банкрутства. Це наочне свідчення того, що друкованого видання для збереження життєздатності мало сформувати штат журналістів і фотографів, потрібно ще вміти вигідно продати плоди своєї творчої праці.

Як відомо, багато воліють вчитися на власних помилках, напевно, тому щороку на українському ринку з’являється кілька нових журналів, які розраховують зайняти своє місце під сонцем. Більшість новоспечених – глянцеві щомісячники, які сьогодні відносяться до динамічно розвивається сегменту мас-медіа.

У перенаселеному сегменті ділових тижневиків і будь-яких газет всі місця давно зайняті, а от організувати новий щомісячний журнал цілком реально, а при правильному підході журнал може приносити прибуток.

Свої серед чужих

Близько чверті всіх російських журналів випускаються за іноземними ліцензіями. Це означає, що назва, концепція, частина матеріалів у журналі – калька іноземного аналога. Саме зарубіжні жіночі глянцеві журнали займають нішу найбільш прибуткових. У цих виданнях завжди достаток реклами і великі тиражі.

Читачки із задоволенням купують такі журнали, і це не дивно – висока якість виконання і витримана концепція роблять цей продукт затребуваним. Рекламодавців приваблює розкручений на ринку бренд. З російських журналів до глянцевим лідерів можна віднести, мабуть, лише «Караван історій».

Зарубіжний «глянець» в України представляють видавничі дому Independent Media (Cosmopolitan, men’s Health, FHM, Harpers Bazar, «Домашнє вогнище», Yes), ІД Conde Nast (Vogue, GQ), ІД «Бурда» (Plаyboy), ІД АФС (Elle), Gruner + Jahr («Гео»).

Вітчизняних журналів на ринку в 2,5 рази більше, ніж західних, але конкуренцію з іноземними брендами витримують одиниці. Вітчизняні бренди представлені видавничими будинками «7 Днів», «Квітень», «Орбіта Медіа Сервіс», «За кермом» і деякими іншими.

Перспективи

Споконвічно вітчизняні проекти окупаються значно довше ліцензійних ЗМІ, цим пояснюється їх дуже скромне присутність на ринку. Навіть самим відомим російським журналів довелося пробиватися з чималими зусиллями, витрачаючи великі суми на рекламу. Cosmopolitan, Vogue, MensHealth змогли піднятися на вершину рейтингу куди швидше.

Не можна скидати з рахунків фактор своєчасності. Cosmopolitan в свій час зумів стати прибутковим вже з третього номера в чому тому, що був першим жіночим глянцевим журналом в України. Сьогодні ж навіть у ліцензійних видань виникають труднощі з запуском.

Основні міжнародні бренди вже представлені на українському ринку, а чекати появи якихось абсолютно нових лідерів не доводиться. Західні новинки в переважній більшості являють собою просто клони популярних видань. українські журнали позбавлені проблем з перенасиченням інформаційного простору, але у них є інша біда – відсутність початкового капіталу.

Основне джерело доходів глянцевого журналу – прибуток від реклами (до 80%). При роботі з ліцензійним журналом видавець отримує рекламний бюджет. Великі рекламодавці при роботі на місцевому ринку використовують для реклами гроші материнських компаній, які перебувають за кордоном. Обґрунтувати в головному офісі витрати на рекламу в нікому не відомому журналі було б проблематично, тому рекламної майданчиком стають ліцензійні брендові видання.

Очевидний і неминучий недолік ліцензійного бізнесу – обов’язок виплачувати роялті власнику бренду. Розмір цих відрахувань знаходиться в діапазоні від 10 до 25% з реклами і продажу. Якщо мова йде про суперпопулярному виданні, цифри роялті можуть бути шестизначними.

У вітчизняних журналів подібних проблем немає зовсім. Завдання «наших» журналів – дочекатися прибутку і не протягнути ноги» раніше часу. За різними оцінками, проект може окупитися в найкращому разі через три роки після запуску.

Ареал

Від 20 до 30% прибутку щомісячники отримують від правильного вибору і розширення області розповсюдження журналу. Багато видавці знають, що шлях на прилавок проходить через вступний внесок оптовику.

За плітками, щоб вийти на московський ринок, потрібно заплатити $40-50 тис. без урахування рекламної кампанії. У регіонах процес виходу на ринок значно дешевше, але проблем не менше. З провінції можна взагалі не дочекатися грошей, та й повернути тираж буває непросто.

Загальна майже для всіх проблема – банальна відсутність місця на прилавках кіосків і лотків. Велика кількість журналів просто не дозволяє розмістити нове видання так, щоб на нього звернули увагу. В результаті активно реалізуються тільки явні фаворити, начебто Cosmo або “Каравану історій”, про яких покупці запитують, не намагаючись знайти їх на прилавку.

Новачки, які не бажають витрачатися на рекламу, програють ще на старті. Власники розкручених брендів розуміють краще за інших, що без рекламної кампанії в просуванні газети чи журналу не обійтися.

Якщо видавець вважає, що читач не зможе залишитися байдужим до художніх достоїнств журналу, і цього цілком достатньо, щоб сподобатися публіці, він глибоко помиляється. Насамперед потрібно зацікавити потенційного читача, а тільки потім підтримувати його прихильність до журналу змістовними матеріалами та вдалим дизайном.

Читачі ліцензії

Разом з відомим ім’ям ліцензіати одержують доступ до архівів власника. Вічна проблема видавців глянцю – підбір професійних фотографій. Дещо меншою мірою це стосується статей. Глянець без матеріалів про західних зірок вижити не зможе.

Особливо дефіцит цікавих та інформативних матеріалів відчувається в модних журналах, які неможливо собі уявити без знайомства з колекцією haute couture та інтерв’ю з провідними дизайнерами. Модне співтовариство настільки закрита, що бренд місцевого штибу не має жодних шансів проникнути в нього.

Право користування “засіками” бренду надається видавцеві при підписанні ліцензійної угоди, жорстко регулює існування бренду на ринку. Порушення цих правил призводить до позбавлення ліцензії.

Основна проблема іноземного глянцю – адекватний переклад, вірніше, конвертація продукту. Ні структура, ні запити нашої аудиторії поки ще не відповідають структурі західного суспільства, під яке пригнані концепції. Вітчизняний читач за звичкою вважає журнал інструментом розваги, а не перепусткою в соціальне коло, в якому прийнято носити шкарпетки певного виробника і їздити на машинах визнаних марок.

Давайте подивимося, ніж українська версія журналу Playboy відрізняється від оригіналу? Ми переглянули підшивки американського і нашого журналу за один рік. Ось кілька спостережень у різних рубриках.

«Дівчина місяця»

Американський ідеал – блондинка з напіввідкритими блискучими губами. Школярка-переросток у форменому картатій спідничці, як у Брітні Спірс. Трохи поступається образ Брітні Спірс, подорослішала на 10 років – блондинка у відвертих позах. українська “Дівчина місяця” – обов’язково струнка панянка без силікону. Очевидний надлишок косметики – плоди зусиль старанних візажистів.

«Герой номери»

У американців – як правило, співаки, наприклад, Fred Durst. Основна тема – творчість і секс. Стилістика схоже текстів пісень: «Вона спала з моїм другом, а зі мною була тільки з-за грошей. Вона забрала в мене серце і кинула його в блендер, тому що я ідіот. Я терпів все це заради сексу».

У російській версії герої розмовляють з читачем зрілих років. «Мої амбіції задоволені. Мені нема чого доводити моїй жінці, бо вона мене любить і віддана мені. Щоб остаточно самоствердитися, мені потрібно ризикувати. Наприклад, я приступив до зйомок нового фільму».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *